Олександр Терещенко подарував книжки бібліотеці.
Саме в цій бібліотеці у січні 2019-го Олександр Леонтійович презентував громадськості своє перше видання. «Згадую першу свою презентацію, — зазначає автор. — Тепла така зустріч. Була найкрутіша презентація з усіх, які я тільки мав. Тим паче багатьох з присутніх знаю особисто. Сюди приїздять мої побратими. Багато людей, які знають мене. І вони ж допомагали мені подолати поранення і почати жити знову після того».
У липні 2014-го 47-річний Олександр добровольцем пішов на війну, де був направлений до легендарної 79-ї аеромобільної бригади. 15 жовтня 2014-го під час оборони донецького аеропорту Олександр Терещенко врятував життя щонайменше чотирьом побратимам. Він взяв до рук гранату, яка влучила в укриття, і спробував її викинути. Вона розірвалася в руках. Сашкові відірвало праву руку й кисть лівої. Травмовано обличчя, він мало не втратив зір.
Трагедія сталася о 16:30, і після цієї точки відліку для Олександра почалося нове життя. Попри біль та страждання, безліч операцій, складну реабілітацію він залишався оптимістом та не припиняв жартувати. Якось сказав друзям: «Уявіть, тепер можу й руки комусь не подати. І ніхто не образиться». А ще він почав малювати та писати книжку. Спочатку публікував на своїй сторінці в Фейсбуці нотатки про життя після 16:30, які сам назвав «маячнею». Загалом назбиралося 38 історій, які охоплюють час з моменту поранення, перебування в лікарні, реабілітацію, звикання до нових рук-протезів.
У другій частині книжки «Життя після 16:30» Олександр Леонтійович пише про внутрішні проблеми людей, які пройшли горнило російсько-української війни, розмірковує на її сторінках про можливості подолати депресію і сприймати себе у реаліях часу. Книжка складається з перших і доповнених оповідей. Кожна з них — реальний епізод із життя захисника донецького аеропорту.
Олександр Терещенко визнає: «З того чи іншого епізоду я виніс для себе певну мораль. Вона може бути корисна читачеві. Наголошую: може, тому що це мій досвід. Чи він може стати у пригоді комусь — важко сказати. Я себе ніколи не відчував ментором або вчителем. Ніхто не здатен нас позбавити чи наділити бажанням жити, все залежить лише від нас. А ось це бажання жити якраз і дає мотивацію».
Друге, доповнене видання «Життя після 16:30. Сім років по тому» Олександр присвятив відомому поету, журналісту, громадському діячу Володимиру Пучкову, який став хрещеним батьком першої книжки «кіборга». «Володимир Юрійович був першою людиною, від якої я почув професійну критику. Він підтримав мене тоді. Фактично уся перша книжка була зроблена ним від початку до кінця. Я особливо не втручався у процес. Тому вирішив присвятити свою другу книжку Володимиру Юрійовичу», — каже автор.
На презентації люди ледь стримували сльози.
Також на сторінках цієї книжки згадуються близькі люди, рідня Олександра Терещенка. Перша презентація «Життя після 16:30. Сім років по тому» відбулася у Львові на форумі видавців. Друге швидке знайомство з книгою Олександра Терещенка відбулося в столиці. Але автор має бажання організувати його у Києві ще раз, в планах — Дніпро, Одеса та інші обласні центри України. Миколаївська зустріч, модератором якої виступав відомий миколаївський журналіст, волонтер (позивний «Лис») Володимир Лисюк, відбулася в атмосфері дружнього спілкування та гарних спогадів.
Миколаїв.
Фото Центральної міської бібліотеки ім. М. Л. Кропивницького.
