Його п’ять залів з експонатами присвячені переважно... сміттю. А зібрали його для того, щоб навчати дітей, як з ним же і поводитись.
Тут відвідувачі можуть побачити, який вигляд мають закидані брудом території, а ще торкнутись сміття, відчути його неприємний запах і навіть поговорити з ним.
Приміром, відкривши колби з рідиною, можна відчути, як смердить спалене листя чи зіпсований обід. А серед найекзотичніших — запах сміттєзвалища. Те, до чого не можна доторкнутись і відчути, можна побачити у спеціально відзнятих фільмах, котрі демонструються у медійному залі. Там же розповідають про сміття, де воно береться і чим шкодить людям та навколишньому середовищу.
Перевірити почуту теорію на практиці маленькі відвідувачі можуть уже у наступній «Залі сміттєвого жаху», де розповідають, а вірніше — показують, як відходи впливають на довкілля. По кімнаті розкидані обгортки, разовий посуд, пакети — все те, з чим діти стикаються кожного дня, але не сприймають як загрозу для себе чи природи.
Якщо зібрані з підлоги експонати кинути у сміттєпровід, що облаштований тут-таки, він заговорить та ще й покаже через спеціальне віконечко, як рухається по ньому сміття.
Те, що сміттєпроводу смачно, про що він і повідомляє, у більшості викликає огиду. На підтвердження тому — вже згадані запахи із пробірок. Відкрити можна будь-яку, але далеко не всі захочуть це зробити. І це хороший привід задуматись, чи варто смітити.
В одному із залів дітям запропонують познайомитись із найбільшим забруднювачем планети. Щоправда, потрапити до нього можна, тільки зайшовши через дверцята у шафі. Та яке здивування охоплює багатьох, коли в середині дзеркальної шафи з усіх боків можна побачити лише себе.
Щоб не перетворитися на монстра-забруднювача, треба відвідати іншу залу, де розкажуть, як правильно поводитись із відходами. Змагаючись командами, там можна поприбирати газон і закинути сміття в електронні корзини.
Куди і як викидати сміття, можна запитати у нього самого, подзвонивши йому по телефону. На стендах біля зображень деяких відходів знаходяться і телефонні трубки, по яких можна послухати, про що вони розповідають. Експонати демонструють не тільки те, що сміття може бути огидним та шкідливим, а й приємним та корисним. Насамперед тоді, коли його правильно переробляють і роблять із нього нові речі.
Наглядно це видно у кімнаті, де органічні відходи перетворюються на добриво. А вже ними відвідувачі можуть самі «погодувати» рослини. Загалом у «Гуфі-центрі» багато різних цікавинок та інтерактивних експонатів, які є вдалою альтернативою нудним лекціям. Побачити їх зможуть не тільки школярі, а й вихованці дитсадків.
Облаштування такого центру обійшлось міському бюджету та комунальному підприємству «Спецкомунтрас» майже у три мільйони гривень. Утім влада вважає ці витрати цілком виправданими, оскільки «Гуфі-центр» допомагатиме виховувати нове покоління хмельничан, котре дбатиме про чистоту і красу свого міста і навколишнього середовища.
Фото із відкритих джерел.
