Як уже повідомляв «Голос України», 4 жовтня 2021 року в місті Любліні (Республіка Польща) за участю міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби та інших офіційних осіб, духовенства УГКЦ, громадськості урочисто відкрили пам’ятник священику Української греко-католицької церкви, капелану Української галицької армії, в’язню нацистського концтабору Майданек, блаженному священномученику отцю Омеляну Ковчу (на знімку).

Про отця Омеляна Ковча і його духовний подвиг Україна дізнається лише тепер. Тим часом блаженний священномученик Омелян Ковч давно став символом єднання українців, поляків та євреїв. У роки Другої світової війни він, намагаючись врятувати євреїв від знищення, незважаючи на заборону цього окупаційною владою, хрестив і видавав їм метрики про хрещення. Загалом було видано понад 600 таких свідоцтв.

Ось лише одна з історій, збережена для нас колишнім мешканцем містечка Перемишляни, що на Львівщині, Леопольдом Кляйман-Козловським.

«У вересні 1941 року есесівці закрили синагогу, наповнену людьми, і кинули всередину запальні бомби. Почалася пожежа, люди, котрі молилися, кинулися до дверей і зрозуміли, що потрапили в смертельну пастку.

Римо-католицький ксьондз і група людей із Перемишлян прибігли до отця Ковча із проханням, щоб допоміг врятувати синагогу. Ковч, який досконало знав німецьку мову, крикнув до німецьких солдатів, щоб допустили його до синагоги. Останні оніміли від здивування і пустили його, а отець почав виносити людей із палаючої синагоги. Серед врятованих Омеляном Ковчем був і рабин міста Белз Аарон Рокеах, який тоді перебував у Перемишлянах».

Або уявіть, яку потрібно мати мужність, щоб звернутися з листом до Гітлера, в якому священик засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. За ці дії 30 грудня 1942 року Омелян Ковч був заарештований гестапо й кинутий до львівської в’язниці по вул. Лонцького (тепер — Степана Бандери), а в серпні 1943-го — до концтабору Майданек, де таємно продовжував свою священицьку діяльність. Перебування у концентраційному таборі вважав місіонерством. Як духовна особа служив усім людям, незалежно від їхнього соціального походження та конфесійної приналежності.

В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, Омелян Ковч писав: «Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо, наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться... Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності». Ці слова викарбовано на постаменті українською, польською та івритом.

Отець Омелян Ковч до останнього залишався відданим і вірним душпастирем. Стараннями родини і митрополита Андрея Шептицького мав змогу врятуватися. Однак він вирішив до кінця розділити долю з в’язнями Майданека. «Я розумію, що ви стараєтеся визволити мене, — писав він до рідних. — Але я вас прошу цього не робити. Вчора вони вбили 50 осіб. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання.

Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи. І так вони попадуть до вічного міста». 25 березня 1944 року «парох Майданека» помер, його тіло спалили в крематорії.

У 1999-му Омелян Ковч був удостоєний Єврейською радою України звання «Праведник України». У 2001 році був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ, а 24 квітня 2009-го в Києві урочисто проголошений покровителем душпастирів Української греко-католицької церкви.

Уперше про діяння цього священномученика почув 9 лютого 2019 року на Всеукраїнській прощі монашества в монастирі Святого Василія Великого УГКЦ у Луцьку, яка відбувалася під гаслом Омеляна Ковча: «Мій володар

— Христос, і я буду йому вірний». Понад триста монахів з різних куточків України, починаючи від Краматорська і закінчуючи Львовом, зібралися у місті над Стиром, щоб вшанувати пам’ять цієї великої Людини, яка, маючи можливість врятуватися, залишилася з в’язнями Майданека, цього пекла на землі, щоб допомагати їм у години найстрашніших випробувань. Такий подвиг важко осягнути. Хочеться, щоб про нього знало якомога більше людей.


На знімку: пам’ятник Омеляну Ковчу в польському місті Любліні.

Фото із соціальних мереж.