Вся країна на захисті рідного дому — від студента до пенсіонера

Анастасія ПОТАПЕНКО

27 березня 2022 167

Кожен на своєму фронті робить свій посильний внесок для перемоги.

Вся країна на захисті рідного дому — від студента до пенсіонера

Нф фото: Галина Наконечна, волонтерка на польовій кухні, с. Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область

Коли повномасштабна війна прийшла на рідну землю на захист її стали всі — від малого до старого. Вінниччина не залишилася осторонь, у кожного з'явилася спільна мета, яка мотивує щодня на своєму фронті робити свій посильний внесок для наближення нашої перемоги.

Володимир Басараба ветеран, голова ГО «Крижопільська спілка учасників АТО/ООС» Вінницької області. В 2014 році одним із перших він пішов на захист нашої країни від загарбників, пройшов Луганський аеропорт, Дебальцово, Щастя, має два поранення і контузії. З початком повномасштабної війни в Україні став на захист уже рідного краю — Вінниччини. Набутий військовий досвід сьогодні передає сину, 17-річному Сашку, який допомагає як волонтер усім необхідним.

Олександр Ковтун до війни працював інженером. Коли розпочалися бойові дії не зміг бути осторонь, взяв до рук мисливську рушницю і приєднався разом з друзями до лав самооборони.

Галина Наконечна з с. Ободівка Тульчинського району Вінницької області за фахом медсестра, але все життя віддала роботі на кухні, адже любить це понад усе. Навіть страву зі звичайних продуктів вона вміє перетворити на справжній кулінарний шедевр. Тому коли ворог прийшов на рідну землю, вона точно знала, що її фронт — це кухня — та справа, якої вона горить, і яка виходить найкраще. Сьогодні на польовій кухні своїми фірмовими стравами вона годує наших захисників з територіальної оборони.

Олександр Маслій, тракторист, нині він захищає аграрний фронт — засіває поле цукровими буряками. Микола Мартинюк, директор школи, гідно тримає освітній фронт — дистанційно веде уроки з географії та економіки.

Катерина Ковальчук, майбутня юристка, сьогодні свою місію вона бачить в підтримці бойового духа українців. Щовечора, коли сонце ховається за горизонт, вона одягає вишиванку й виходить на пагорб зі скрипкою, щоб зіграти гімн України.

Костянтин Гончарук, ветеран лісового господарства, все своє життя він присвятив улюбленій справі — вирощуванню та охороні лісу. Чоловік добре знає ціну перемоги, адже в далекому 1941 році війна забрала його батька, а згодом і матір. Сьогодні 81-річний пенсіонер доглядає за своєю пасікою. Щодня заглядаючи у свої вулики, він проводить паралелі з українським народом, який, як ті бджоли працьовиті, а окупант, то ведмідь, який напав на них. Проте згуртовані разом українці неодмінно здолають ненаситного звіра.