Так, у селі Чорнобаївка біля обласного центру, яке за час російсько-української війни вже стало легендарним, відновили вивезення твердих побутових відходів. Але з огляду на труднощі із пальним та його стрімке подорожчання, за один мішок непотребу, прийнятий на утилізацію, треба сплатити десять гривень, причому готівкою (безготівкові розрахунки стали проблемою). І більше, ніж два мішки з одного домогосподарства не приймають.
Готівка, до речі, відтепер у краї стала таким само дефіцитом, як ліки та продукти. Спершу по неї треба було відстояти по чотири-п’ять годин у черзі до фінансової установи чи банкомату. Але зараз гривневі запаси у банківських філіях вичерпалися, і поповнювати їх нізвідки. Та їх мають деякі спритні ділки, котрі перетворили пункти обміну валюти у «точки» зняття грошей з карткових рахунків. Втім, не задарма: за таку операцію власник картки має сплатити десять відсотків від знятої суми. І платять: адже на базарі за харчі карткою не розрахуєшся, а в магазинах купувати вже, по суті, нема чого.
Втім, у віддалених селах процвітає і примітивніший бартер, до здійснення якого швидко підключилися і кацапські вояки-мародери. Про такі гешефти розповів перший заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський. За його інформацією, в одній з громад орки розграбували навіть вугільний склад. І зараз обмінюють у селян вугілля на харчі та випивку.
Власникам осель мати справу із окупантами не дуже хочеться, але куди подітися: адже палива для обігріву домівок і приготування їжі наразі купити не можливо, а виживати якось треба. От і здійснюються обмінні операції: літр самогонки й шмат сала за відро «чорного золота».
Та біда в тому, що сьогодні до тебе прийшли хмільне вимінювати, а завтра просто наставлять автомат, і заберуть пляшку задурно. Та ще добре буде, коли не разом із життям. Окупація – це такий час, коли життя беззахисної людини в очах загарбника нічого не варте.
Херсонська область.
