У Бучі російські окупанти спалили будинок сестри В’ячеслава Чорновола Валентини Чорновіл, у якому зберігався архів відомих політичних в'язнів та дисидентів Миколи Плахотнюка і зокрема чимало документів самого В’ячеслава Чорновола

Про знищення архівних матеріалів повідомив журналіст і громадський діяч Богдан Плахотнюк. Як зазначив на своїй сторінці в Фейсбук пан Богдан, архівні документи знаходилися в родинному будинку його батьків – Валентини Чорновіл, сестри В’ячеслава Максимовича, та Миколи Плахотнюка. Будинок був у селищі Лісова Буча. Після приходу туди «руського міра» його повністю зруйновано.

«Знищено моє дитинство та юність. Знищено частково архів мого дядька, Героя України В’ячеслава Чорновола, знищено всі книги із колишнього фонду Чорновола та понад 60 повних комплектів десятитомника В’ячеслава Чорновола, який упорядковувала мама. Знищено архів тата, політв’язня радянської системи Миколи Плахотнюка, крім деяких зошитів, які вилетіли з будинку під час вибуху», - написав Богдан Плахотнюк. Сам Богдан, за його словами, зумів дістатися до родинного будинку, а точніше – на його руїни лише 19 квітня.

Тим часом син В’ячеслава Чорновола Тарас також підтвердив знищення будинку своєї тітки та прокоментув подію. «28 лютого хтось із сусідів, хто ще залишався в Бучі, помітив на тітчиному домі оту відому з початку війни мітку. А ще за кілька днів будинок знищили.  Поцілили спеціально, щоб зруйнувати до основи». Жоден інший дім у цій ділянці, зазначив Тарас, а серед них і багатші, і більші, не постраждав. Тарас впевнений, що мітку ставили й руйнували будинок за списком «і не якісь рязанські, а свої зрадники, що ще до війни складали списки інтелігенції, активістів, ветеранів АТОвців тощо і які знали, що роблять списки на знищення.

«Зараз ця наволоч, мабуть, стоїть у черзі за компенсацією за розбите вікно чи погнутий паркан. Може сьогодні десь із кимось із цих ворогів і розминулися біля поліції чи мерії». Так само чітким прицільним ударом зруйновані будинки ще кількох українських активістів і діячів, додав Тарас Чорновіл.

Після цієї інформації з’явився коментар на подію колишньої директорки Національного Музею історії України Тетяни Сосновської. Пані Тетяна наголошує, що можливо архів би уцілів, аби був у музейному закладі. Проте, зазначає науковець, приватні особи дуже неохоче віддають свої архіви й важливі документи на зберігання до  таких установ і не тому, що такі уперті, а тому, що люди не довіряють музеям через те, що там дуже повільно працюють з документами. Фондові матеріали можуть роками не опрацьовуватися, не описуватися і тим більше не оцифровуватися. Тому й таке небажання.

Утім варто зазначити, що насправді, і на превеликий жаль, від бомби сучасних фашистів нині страждають не тільки приватні  архіви чи музеї. Згадаймо лише історію з музеєм в Іванкові, що у Вишгородському районі на Київщині, де окупанти спалили приміщення, в якому зберігалися зокрема і картини  всесвітньо відомої художниці Марії Примаченко та ткалі Ганни Верес. Музей згорів майже до тла. І лише завдяки небайдужим людям частину експонатів, серед яких і знамениті картини, вдалося врятувати. 

Фото з доступних джерел.