На Сумщині завершуються соняшникові та соєві жнива, почали збирати кукурудзу на зерно. Згідно з даними Департаменту агропромислового розвитку ОВА, соняшника залишилось обмолотити лише 5% площ, відведених під цю культуру, а сої — приблизно 25%. Кукурудзи поки що зібрати лише десяту частину.
Під соняшником цього року на Сумщині — 259 тис. га, під соєю — 136 тис. га, а під кукурудзою — 280 тис. га. Чимало полів розташовані у небезпечних місцях, куди нерідко «долітає». Через це сільгосп-виробники не вкладали у землю значних ресурсів — економили і на добривах, і на засобах захисту рослин, бо не було жодних гарантій, що витрати повернуться додатковими тоннами збіжжя. Відтак цьогорічна урожайність культур виявилась нижчою за минулорічну. Щодо пшениці і соняшнику падіння становить 20—25 %.
Лише зниженням урожайності та зменшенням валового збору збіжжя негаразди сільгоспвиробників не обмежуються. Аграрії скаржаться на проблеми зі збутом вирощеного. Вивезти зерно з України нині непросто, а із Сумщини — ще складніше. Здавалося б, зменшення валу призведе до підвищення цін на збіжжя, але маємо ситуацію, абсолютно протилежну. За словами директора Департаменту агропромислового розвитку ОВА Олександра Маслака, порівняно з попереднім маркетинговим роком закупівельні ціни на зерно знизились на 20—25%. Землероби не поспішають віддавати вирощене за безцінь, закладають збіжжя на зберігання та чекають кращих часів, але дозволити собі це можуть далеко не всі. Комусь треба гасити кредит, а комусь не вистачає навіть на зарплату працівникам.
Особливо критична ситуація щодо соняшнику. У попередньому сезоні ця культура дала непоганий прибуток, тому цьогоріч соняшником засіяли на Сумщині значні площі. Тим часом ціна тонни олійних зернят наразі тримається на рівні 9 тис. грн — аграрії кажуть, що це надзвичайно мало. Рентабельною культурою виявилась соя, але... Якщо землероби масово переорієнтуються на неї, наступного року ціни на сою впадуть, а на щось інше знову підвищаться — можливо, на той самий соняшник.
Схожою була на Сумщині ситуація із гречкою. Кілька років щодо цієї культури працювала цінова гойдалка, залежно від урожайності та кількості засіяних гектарів. Врешті-решт аграрії перестали впадати у крайнощі й останнім часом відводять під гречку оптимальні площі. Але вгадати в цілому, скільки, коли і що сіяти, аби не «прогоріти», практично неможливо. Щоб розвиватись, вважають аграрії, у країні необхідно запускати потужну переробку вирощеного, передусім зернових. Тоді сільгосп-виробники критично не залежатимуть від експорту, а матимуть можливість орієнтуватися на внутрішній ринок.
Сумська область.
Фото з сайту debaty.sumy.ua.
