На знімку: харківські інженери розробили протимінну машину. Вона схожа на трактор, який штовхає поперед себе коток. Ця техніка знешкоджує протитанкові, протипіхотні міни й розтяжки. Оператор може керувати нею дистанційно, з відстані до 100 метрів. Два такі агрегати вже працюють у Харківській області.

Якщо в постачанні військової техніки для України важлива співпраця із західними партнерами, то прогодувати армію можемо самі. При цьому утримувати імідж країни, що зміцнює продовольчу безпеку світу. Якщо вдуматися: ми нищимо ворога, який вдерся на нашу територію, стримуємо російську армію, яка загрожує всій Європі, а водночас збираємо рекордні врожаї і продаємо за кордон мільйони тонн зерна та олії. Чи є ще такі приклади в новітній історії?

Земля родить, дарма що міни

Велика війна триває майже два роки. Проте з продуктами всередині країни проблем немає — не стоять черги ні за гречкою, ні за яйцями. Молочні полиці супермаркетів тішать асортиментом. Так, ціни високі, але дефіциту немає. І є надія, що й у 2024-му всього буде вдосталь.

Взяти хоча б гречку, яка час від часу зникала і яку дехто з експертів вважає барометром продовольчих криз. Її продають по 30—35 гривень за кілограм. І ця крупа не дуже приваблює людей. Песимісти запаслися нею ще влітку 2022-го, коли подешевшала до 74—76 гривень після цінників у понад сотню за кіло. Та більшість громадян справедливо довіряють інформації про її щедрий цьогорічний урожай у 207,5 тисячі тонн. Сільгоспвиробники ж говорять про перевиробництво — їм складно продати вирощене за прийнятною ціною.

Виробили в рази більше, ніж можемо з’їсти

У рейтингу популярності серед обговорюваних продовольчих тем на перших позиціях стоїть зерно. Усю країну непокоїть доля експортного маршруту — чорноморського коридору, яким проходять торговельні судна. Через обстріли елеваторів та припортової інфраструктури Україна має обмежені можливості вивозити вирощене. А пшениці країна і нинішнього сезону має в рази більше, ніж можемо з’їсти впродовж року.

Врожай — не найвищої якості, бо господарства економили на добривах та засобах захисту рослин, але намолот у 58,4 мільйона тонн зернових для країни у стані війни можна розцінювати як аграрне диво, якщо не сказати — подвиг.

Жнива під обстрілами тривають

Без втрат для себе Україна може продати іншим країнам половину із зібраних 22,5 мільйона тонн пшениці, третину з 5,9 мільйона тонн ячменю, дві третини з очікуваного в 30 мільйонів тонн валу кукурудзи (на 28 грудня було 28,2 мільйона тонн).

Збір злакових і круп’яних культур давно завершено. А кукурудзу досі збирають — її в полі залишається півмільйона гектарів: 11 відсотків засіяних площ. Погода виявилася для цієї культури сприятливою. Тож середня врожайність по Україні сягнула позначки у 78,1 центнера з гектара. А на Львівщині, Тернопільщині, Хмельниччині цей показник перевищив 100 центнерів із гектара.

Навіть узимку, як повідомляє Мінагрополітики, кукурудзу ще збирають. На Полтавщині цьогоріч її насіяли стільки (найбільше у країні — 510,5 млн га), що встигли впорати 85% площ. На Чернігівщині кукурудзу прибрали з 77% полів, на Сумщині — з 68%, на Харківщині — з 62%. Одна з причин затримок у прикордонних із росією областях — постійні обстріли. Підприємства не хочуть ризикувати життям комбайнерів та зернозбиральною технікою на полях, де можуть лишатися міни й нерозірвані снаряди.

Погода порадувала й тих, хто зробив ставку на пшеницю та ячмінь. Середня врожайність першої становить 47,9 центнера з гектара, другого — 39,3 центнера. Аграрії Хмельниччини встановили рекорд намолоту — по 67 та 59 центнера з гектара відповідно. Однак на Херсонщині та Запоріжжі показники були одними з найнижчих — до кліматичних та економічних ризиків додалися втрати через обстріли, пожежі, забруднення землі вибухонебезпечними предметами.

ЗСУ тримають коридор

Сільгосппродукція залишається найважливішою статтею експорту: від початку липня за межі держави продали 9,1 мільйона тонн кукурудзи та 7,3 мільйона тонн пшениці. Й обсяги експорту зростають. Попри те, що рф постійно намагається знищити нашу інфраструктуру, під захистом ЗСУ знову працюють глибоководні порти: Одеський, «Південний» та  «Чорноморськ». Це значно знижує собівартість перевезення і зменшує навантаження на сухопутні пункти пропуску.

Однак не всі зруйновані війною логістичні маршрути підлягають швидкому відновленню. Скажімо, про відбудову стратегічного залізничного мосту через Південний Буг поблизу Вознесенська не чути. Напевне, тому, що це — прямий шлях на Одесу, який усе ще можуть використати окупанти.

Розвиток не спинило навіть повномасштабне вторгнення

Цього року соняшником, соєю та ріпаком аграрії орієнтовно засіяли 8,6 мільйона гектарів. Зібрано 21,65 мільйона тонн олійних культур — на 3,56 мільйона більше порівняно з 2022-м.

Однією з особливостей, передусім останніх місяців, є зростання виробництва олії на українських потужностях. Обсяг перероблення ріпакового насіння може сягнути рекордного мільйона тонн, а соняшникового — 13,5 мільйона тонн.

Але виробити — ще не означає продати. Обмеження імпорту української сільгосппродукції з боку деяких європейських країн та блокування міжнародних автомобільних пунктів пропуску польськими перевізниками також створює труднощі. Блокування кордону, за оцінками, може коштувати Україні до одного відсоткового пункта зростання ВВП.

Попри це соняшникова олія залишається важливим джерелом надходження валюти в країну. За чотири тижні грудня спрямовано на експорт 629 тисяч тонн цього продукту на суму 489,6 мільйона доларів. Для порівняння: за

3,17 мільйона тонн проданої за цей само час кукурудзи виручили 488 мільйонів доларів, а за 1,46 мільйона тонн пшениці — 235 мільйонів.

Тож олійна галузь перевершила обсяги й виробництва, й експорту. Це якщо порівнювати з показниками до повномасштабного вторгнення. Продукція постачається у більш як сто країн, зокрема до ЄС — отже, конкурентоспроможна, за якістю і ціною відповідає міжнародним вимогам.

У структурі аграрного експорту, зазначають у профільній асоціації, частка олійної продукції сягає 30%. Важливо, що за кордон іде не сировина: на олійно-жирову галузь припадає 70% доданої вартості, створеної в АПК.

Пояснюють: зернових разом із перехідними запасами в країні — до 80 мільйонів тонн, тож 50 із них можемо вивезти, бо внутрішній ринок стільки не поглине. А соняшник закликають залишити для переробки — це сировина, на якій тримається галузь. Якщо працює завод — це передусім робочі місця, зарплати, податки не лише з зарплати, а всіх по ланцюжку. Кожна країна прагне, щоб вирощене максимально перероблялося всередині. Треба створювати умови, щоб більші обсяги сировини потрапляли на вітчизняні потужності.

Завдяки цим зусиллям Україна навіть попри повномасштабне вторгнення залишається країною № 1 за експортом соняшникової олії.

Тим часом

У листопаді споживча інфляція сповільнилася до 5,1%. Її стрімке зниження впродовж останніх місяців пояснюється вищими врожаями, а отже, більшою пропозицією продуктів. Овочі, переконує статистика, все ще на 8,2% дешевші, ніж рік тому.

До речі

З огляду на високі врожаї Нацбанк поліпшив прогноз зростання ВВП у 2023 році на два відсоткові пункти — з 2,9% до 4,9%. Зокрема, через обмеження експорту надлишок сільськогосподарської сировини зумовив збільшення завантаженості підприємств харчової промисловості.

Цифра

42,6

мільярда доларів зовнішнього фінансування надійшло цьогоріч до держбюджету, повідомляє міністр фінансів Сергій Марченко. Це пенсії, зарплата працівників освіти та охорони здоров’я, соціальний захист населення, гуманітарна підтримка. 

Нині у нас оборот роздрібних продажів сягає 92% від довоєнного рівня, наголошує експерт Центру економічної стратегії Юрій Гайдай, що, з огляду на те, скільки людей виїхало за межі країни, вражає. Держава заливає в економіку значно більше, ніж вилучає.

Дослівно

«У 2024 році українська економіка перебуватиме у слабкій ситуації. На розвиток промисловості суттєво впливатиме енергодефіцит. Погіршиться ситуація на внутрішньому ринку праці — через мобілізацію бракуватиме трудових ресурсів у реальному секторі економіки. А якщо зовнішньої допомоги буде недостатньо, доведеться застосовувати емісійні механізми Нацбанку».

Олексій КУЩ, економіст, фінансовий аналітик.

Між іншим

12 мільярдів доларів переказали українські працівники з-за кордону порівняно з 16 мільярдами до повномасштабного вторгнення. Це означає, що зв’язки з Україною не перервані.

Фото: Суспільне.