Спостерігаючи за батьками, котрі «вигулюють» малюків на дитячому майданчику у дворі нашої висотки, мене щоразу пронизує співчуття. Адже ані хвилинки розслаблення, поки діти граються, у мам-тат тут бути не може.
Кожної миті на їхні чада чатує небезпека: вони ризикують пошкодити хребет, бо в пісочниці, куди з’їжджають з гірки, надто мало піску. Іншим дітям у цей час ліпити в ній «пасочки» зась, адже її розмір — два на два метри, а вся територія майданчика чомусь висипана ... дрібненьким гравієм. Тож неважко уявити, скільки малят пішли звідси з розбитими колінами, носами й лобами. До того ж гірка у нашому дворі — новомодна, виготовлена з пластику, який накопичує статичну електрику, що, як запевняють фахівці, шкідливо для здоров’я.
Не знаю, як мами моїх маленьких сусідів, а я б ще подумала, чи пускати їх у пісочницю: нічні тутешні гуляки залишають тут усе, з чим приходили: пляшки з-під алкоголю, недопалки, використані шприци. А після рано-вранішніх вигулювань наших-таки сусідських домашніх улюбленців — собак та собачок — і ще дещо.
На майданчику встановлено кілька гойдалок, на які власну дитину, принаймні до восьми-десятирічного віку, я нізащо б не пустила. Бо якби вона звалилася з такої висоти, на якій розташована сидушка, та ще й на гравій, то травма була б неминучою. Оце й усі розваги місця відпочинку моїх маленьких сусідів.
До того ж майданчик хоч і огороджений з одного боку невисоким парканчиком, але він не має хвіртки, яка б зачинялася, тож малим шибайголовам ніщо не завадить позбутися батьківського ока. Годі казати, що навколо — ані деревинки, ані кущика, ані квіточки. Тут випалені сонцем залишки бур’яну, в якому чого тільки не зачепилося...
Відверто кажучи, це ще не найгірший дитячий майданчик, котрий мені доводилося бачити в столиці. Здебільшого вони споруджені ще в радянські часи й давно вичерпали свій ресурс. Дивовижно, але, з’ясовується, за їхнім технічним станом рідко де стежать. Що не новина, оскільки час від часу, а особливо, коли вчергове на них десь щось відвалюється, калічачи дітей, то про це волають батьки й піаряться політики — якщо біда трапляється під час виборчих перегонів.
О, тоді відповідальні чиновники КМДА б’ють себе в груди, запевнюючи, що все буде перевірено, а заходів ужито, про що здебільшого вони забувають уже наступного дня. Тим часом фахівці комунального відомства й самі називають жахливу статистику: 80 відсотків устаткування на столичних дитячих майданчиках — небезпечне для користування ним.
А які були обіцянки! За сумнозвісного «мера всіх киян» КМДА навіть затвердила програму будівництва до 2012 року їх майже трьох тисяч, які відповідали б сучасним вимогам безпеки. На що спрямовано 284,3 млн. грн. І де це все? Адже тепер уже інші начальники бідкаються, що майданчики здебільшого небезпечні для життя, а грошей не тільки на нові, а й на ремонт і реконструкцію старих у бюджеті бракує. Щоправда, недавно глава КМДА відрапортував про спорудження їх 300 нових. Але ж це — крапля в морі для кількамільйонного Києва...
До речі, законодавство передбачає стягнення штрафу — 1700 грн., з керівника ЖЕКу, якщо технічний стан дитячого майданчика не відповідає стандартам і нормам. Ви, шановні читачі, чули, щоб хоч хтось один із комунальних недбайливців постраждав у такий спосіб?
vpysanska@golos.com.ua
