Чи зможе мілітаризація стати тим рятувальним кругом, який дасть змогу не лише втриматися на плаву, а й дістатися берега...
З цього приводу є різні, найчастіше діаметрально протилежні думки. Втім, більшість експертів сходяться в головному: вітчизняній промисловості — у тім числі й оборонній — як повітря, потрібні держзамовлення.
Мілітаризація, як передача в економіку великих оборонних замовлень, спричиняє створення робочих місць у певних галузях, одержання доходів громадянами. Отримані доходи виходять на ринок і потребують «мирних» товарів. З’являється платоспроможний попит, скорочуються навантаження на бюджет у частині фонду безробіття. Тому, якщо розглядати в чистому вигляді, то процес мілітаризації економіці вигідний і є стимулюючим.
— Днями ми почули чергову програму Кабміну, чергові умови. Сама по собі програма декларативна. Ми не знаємо, що лежатиме під кожною обіцянкою, — розповідає член ради «Ліги аудиторів України» Михайло Крапивко. — Нам обіцяли спростити адміністрування ПДВ, разом із цим зробили ПДВ-рахунки, які практично за місяць вимиють обігові кошти у підприємств. Чи можна тут говорити про сприятливі умови для бізнесу? Нам обіцяють зменшити Єдиний соціальний внесок. Але ми бачили проект, у якому його зменшують лише з третьої мінімальної зарплати — але ж основна частина населення у нас живе саме до трьох мінімальних зарплат.
При цьому експерт стверджує, що роботодавець і не зацікавлений, і навіть не має ресурсів для збільшення фонду оплати праці. Реальне ж зменшення Єдиного соціального внеску може дати людям більше грошей, а отже, і забезпечити більший попит на ринку.
Ми підемо яким шляхом?
Варто розуміти, що є якнайменше два шляхи мілітаризації економіки — радянський і американський. У першому випадку: є безліч підприємств ВПК, які мають велику наукову базу, роблять відкриття, розробляють нову техніку, створюють нові технології. Але все це засекречене надовго й всерйоз, ніколи не виходить у вільну ринкову економіку.
Американська модель, загалом, включає те саме — за головним винятком: є положення, згідно з яким будь-який секретний винахід через п’ять років розсекречується й виходить у світ. Так ми одержали Інтернет, GPS, переносні комп’ютери, планшети — усе це й багато чого іншого було створено ВПК для оборонки й згодом розсекречено. Причому оборонна галузь досі отримує з цього роялті — тим самим забезпечуючи собі додаткові кошти для фінансування нових досліджень. А в економіку вливаються передові технології й вона може розвиватися. У цьому й полягає різниця між двома шляхами мілітаризації.
Звернімо увагу на нашу ракетно-космічну галузь — ту, чим сьогодні ми ще можемо пишатися. Вона живе за рахунок іноземних замовлень — національних практично немає. У тому числі й військових. Таких, як балістична ракета «Гром», крилата ракета «Коршун», уже представлених на міжнародних виставках КБ «Південне». Ними користуються інші країни. Запитання: коли ми зможемо побачити в мирних галузях ті винаходи, які були зроблені в ході розробки цих виробів?
Крім того, треба враховувати, що військова продукція — точно такий самий товар для зовнішньої торгівлі. Причому, товар високоліквідний. Ми тривалий час посідали п’яте місце у світі з торгівлі озброєнням. Але торгували, в основному, старим. Тому якщо розбудовувати цей напрямок, то одержимо величезні кошти в економіку країни, поліпшимо зовнішньоторговельний баланс. З’явиться валюта, щоб закуповувати те, що не виготовляємо самі.
Птах гордий: не підштовхнеш — не полетить
Незважаючи на те, що багато хто розуміє, який потужний поштовх може дати економіці країни мілітаризація, за дев’ять місяців війни економіка цього поштовху так і не відчула. Оборонних замовлень практично немає. Дніпропетровські «Южмаш» і КБ «Південне» пропонували готову продукція: гранатомет, розроблений ще 1999 року, який за своїми характеристиками не поступається американським і перевершує російські. У країні створили машину для прикордонної служби: з радарами та іншим устаткуванням, яке дає можливість просто рухатися, спостерігати і посилати групи на перехоплення.
КБ імені Антонова в Києві запропонувало випускати винищувачі-перехоплювачі, які ми ніколи не робили. Сьогодні можемо, але немає замовлень. Харківські КБ імені Морозова й завод Малишева розробили й готові випускати новітні танки, обладнані сучасною електронікою. Але на них також немає замовлень — забрали з десяток модернізованих машин, які робили на замовлення африканської країни. Грошей при цьому, зрозуміло, не одержали.
Є думка, що мілітаризація економіки цікава лише тим регіонам, де є промисловість, здатна виконувати оборонні замовлення. Так, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків, Чернігів, Київ, Вінниця — це ті регіони, де є потужні оборонні підприємства, і які першими відчують поліпшення ситуації. Але ж підняття економіки будь-якого регіону вигідно всій країні — просто інші області відчують це не так швидко.
Щоб усе стріляло — але тільки не в нас
Супротивники мілітаризації економіки вважають, що вона не зможе позитивно вплинути на ситуацію. На їхню думку, військові замовлення дають ефект лише тоді, коли є зовнішні замовники.
— Якщо ми виготовлятимемо високоточну, найінтелектуальнішу і найперспективнішу техніку, але лише для внутрішнього споживання, то ефекту для глобальної економіки ми не побачимо, — вважає президент Асоціації «Дніпровський банківський союз» Володимир Косюга. — В Україні повинна бути створена національна програма, яка дасть змогу повернути країні втрачені позиції на зовнішніх ринках озброєння.
Нині модно наводити приклад Німеччини часів кінця 40-х — початку 50-х років минулого століття. У країни не було армії, авіації, флоту. Заводи вивезли по репатріації: залишилися тільки промислові майданчики. Економіка перебувала в гіршому стані, ніж Україна зараз. Усе було погано і на зовнішньополітичних ринках. Тоді вступив у дію план Маршалла. За рахунок модернізації економіки, за рахунок того, що німці швидко згрупувалися й підійшли до створення інтелектуальних заводів, у той час з’явилися «Сіменс», «БМВ», «Бош», «Опель» та інші компанії, які згодом дали поштовх решті галузям — перетворивши Німеччину на локомотив сьогоднішнього Євросоюзу.
Але найпотужніший стрибок дала можливість Німеччині зробити саме війна — у Північній Кореї. Німеччина стала одним з основних постачальників озброєння. Зароблений ресурс ефективно використовували всередині країни. У результаті протягом 5—6 років зростання ВВП становило 4% — що для Європи дуже серйозно. Це приклад того, як економіка країни змогла піднятися за рахунок збройного конфлікту на чужій території.
Хоча б як там було, але давайте згадаємо, що саме мілітаризація дала змогу США в роки «холодної» війни зробити економічний ривок. Усі космічні програми було запущено саме в той період. І всі інноваційні продукти, які сьогодні Америка виготовляє у третіх країнах (залишивши при цьому всі технології у себе), починали створюватися також під час «холодної» війни. Тоді ж під мілітаризацію організовувалися знамениті американські наукові школи, системи грантів. На мілітаризації розвивалися «Боїнг», «Локхід». Чому б Україні сьогодні не повторити цей шлях?
Дніпропетровська область.
Цифра
У проекті державного бюджету на 2015 рік планується виділення 5% ВВП на витрати, пов’язані з обороною й правоохоронною діяльністю, фінансуванням пільг та інших соціальних витрат учасникам АТО. Ведеться робота над проектом «Європейська стіна» на кордоні з Росією — на будівництво може знадобитися майже вісім мільярдів гривень і до чотирьох років.
Думка
— Це ще один чинник, який надалі вплине на економіку країни, -упевнений Михайло Крапивко. — Якщо ми говоримо про коротку перспективу, то за сприятливих умов для розвитку малого й середнього бізнесу — це в кожному разі зниження інфляції, соціальної напруженості. У плані довгострокової перспективи за вільного виходу цих винаходів через три—п’ять років у мирне життя — це означає додатковий поштовх інноваційної складової економіки. Коли ми вже торгуємо на зовнішніх ринках не сировиною, металом, а продаємо високотехнологічну продукцію.
ДОВІДКОВО
Якщо в будівництві одне робоче місце дає сім робочих місць в інших галузях, то в оборонному машинобудуванні — майже дванадцять. Щоб випустити танк, необхідно видобути руду, вугілля, зварити метал, багато разів його переробити, виготовити свою електроніку і так далі. Те саме з ракетою, літаком.
Дослівно
— Нам сьогодні необхідно навчитися випускати хоча б імпортозамінну продукцію. Виготовляти класичне обмундирування, бронежилети, берці, спецтехніку, тепловізори, якісні снайперські приціли, — підкреслює Володимир Косюга. — До того ж в Україні дуже багато напрацювань. І є приклади того, що стрілецька зброя, виготовлена в Україні, не поступається світовим зразкам, а в деяких випадках і перевершує за якістю. Але коштує вона досить дорого й застосування на внутрішньому ринку поки що не знаходить. Ми можемо її випускати, але треба, щоб ще й бюджет зміг це оплатити.
