Хто зніме «вершки» зернового експорту

Закупівельні ціни на зернові, починаючи з минулого літа, на Херсонщині виросли в середньому більш як на третину. Та й врожай видався щедріший, ніж у попередні два засушливі роки. Але селяни Таврії кажуть, що подорожчання дає змогу лише покрити інфляційні витрати — стрибок цін на пальне, імпортну техніку й запчастини, добрива та хімікати. А от посередники задоволено потирають руки: купив зерно за знецінену гривню, продав за вільно конвертовані долари та євро, і на банківських рахунках осідають масні «вершки». Які, до того ж, працюють на чийсь персональний добробут, а не на вітчизняну економіку.

Отож рахуємо. Цьогоріч експорт з портів лише Херсонщини переважно за рахунок зернових та бобових (пшениця, ячмінь, соя, кукурудза) зріс на 46 відсотків, сягнувши 2,7 мільйона тонн, на 958,8 мільйона доларів. Одного тільки українського ячменю, за офіційними даними прес-служби Головного управління ДФС в області, до Нідерландів, Лівії, Єгипту та Ізраїлю, вивезли понад 98 тисяч тонн. Аби не мати неприємностей із митниками, під час декларування вартості зернових трейдери орієнтуються на мінімально можливі ціни, але нічого при цьому не втрачають. Навіть мінімальна вартість у валюті з надлишком покриває витрати на транспортування та закупівлю товару. Однак надходить пшеничка чи той же ячмінь переважно до посередника — дочірнього підприємства трейдера чи офшорної компанії, що фактично належить тій самій фізичній особі, котра володіє і фірмою-трейдером в Україні. Посередник сплачує постачальнику зерна обумовлену контрактом суму, і тут-таки перепродує всю суднову партію зерна дорожче на 20—30 відсотків, залежно від кон’юнктури, що встановилася на світовому ринку. Згадана «маржа» до України вже не потрапляє, а поповнює рахунки якогось олігарха в іноземних банках. Так наші бізнесмени діяли за Януковича, і так схема працює донині.

За стабілізації економічної та політичної ситуації в державі олігарх може спрямувати доларові чи єврові «вершки», оформивши їх як іноземні інвестиції з Кіпру, Кайманових островів, або інших офшорів. Але поки такі стимули відсутні, і експортерів змушують примусово обмінювати валюту на гривні в умовах її здешевлення, великі гроші чекатимуть за кордоном. Відповідно, на них не створять нових елеваторів, не придбають суден-зерновозів, і не вкладуть їх у впровадження у нас нових агротехнологій. Для того щоб прийшли інвестиції, їм треба постелити «червону килимову доріжку», а в нас поки що є тільки «замінована» корупційними чинниками і недосконалим законодавством смуга перешкод.

 

Херсонська область.