Хіба везуть вугілля за кордон, коли його бракує вдома?
 
З понеділка у більшості регіонів відбулися так звані віялові відключення. Тобто позбавлення за відповідним графіком — у години пік — електропостачання підприємств, районів міст та цілих населених пунктів. Здається, повернулися суворі часи кінця дев’яностих, коли подібна практика була повсякденною. Причини, як і у тодішнього уряду Валерія Пустовойтенка: похолодання, малі запаси як вугілля на ТЕС, так і води у водосховищах Дніпровського каскаду, аварійне відключення третього енергоблока Запорізької АЕС.
 
 
 Зиму міністерськими планами не передбачили
 
Зрозуміло, що брак води спричинили морози. Вони змусили увімкнути електрокаміни мешканців багатьох будинків. Через це маємо помітне зростання електроспоживання. Щодо вугілля на складах, то панічні заяви з цього приводу чуємо ледь не з літа. Втім це не завадило Україні в період з 1 вересня по 10 листопада 2014 року експортувати 566 тис. тонн енергетичного та побутового вугілля. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на Державну фіскальну службу. Загальна вартість експорту енергоносія становила 37 млн. доларів, або майже 66 дол. за тонну. Разом з тим, за даними служби, імпорт вугілля з Південно-Африканської Республіки у вказаний період становив ледь 163 тис. тонн за ціною майже 110 доларів за тонну...
Як бачимо, тут природа не винна. Це просто відсутність будь-якого порядку в галузі енергетики. Підкреслимо: у стратегічній галузі держави — жертви зовнішньої агресії. Можливо, на нас образяться деякі посадові особи, однак ризикнемо припустити: чиновники, звісно, знали, що 1 грудня починається календарна зима. І, напевно, могли б не лише якось втрутитися у вказані вище «особливості національного бізнесу», а й щось зробити для виправлення ситуації. Наприклад, скласти графік ремонтів блоків ТЕС, аби 22(!) із них (про що повідомив у вівторок тепер вже колишній очільник Міненерговуглепрому Юрій Продан) не зупинилися на початку зими. Чи, може, все так і планувалося?
І ще. Віялові відключення долають існуючий дефіцит потужності у 1500 МВт. Про це також повідомив Ю. Продан. Зауважимо, що енергобаланс — це той самий басейн, у який затікає, а потім витікає вода (електроенергія). Тобто: коли чогось не вистачає, то потрібно обмежувати споживання. Так його й обмежують — тут же відповість читач. А от і ні! Не дорікатимемо енергетикам за понаднормативні втрати енергії в їхніх мережах і навіть заплющимо очі на експорт не лише вугілля, а й електроенергії. Хотілося б звернути увагу на наших найбільших споживачів.
Наприклад, Нікопольський завод феросплавів, коли працює на повну потужність, відбирає електроенергії стільки, скільки вся Тернопільська та Івано-Франківська області, разом узяті. Із заводчанами, здавалося б, можна було б домовитися про економію. Однак нормативні документи НКРЕ вимагають від них відбір електроенергії НЕ МЕНШИЙ ВІД ПЛАНОВОГО. Бо інакше будуть санкції, та такі, що доведеться завод зупиняти. Що, власне, сталося в 2010—11 роках спочатку із Запорізьким, а потім і Стахановським феросплавними заводами. Через те, знову-таки, дивує паніка людей, які наділені повноваженнями вирішувати подібні питання.
 
Проблема не в атомній станції
 
А тепер знову повернімося до Запорізької АЕС. Аварійне відключення третього енергоблока сталося 28 листопада, хоча віялові вимкнення розпочалися 
1 грудня. Але це не завадило підняти гвалт саме навколо ЗАЕС як першопричини всіх енергетичних лих. Зауважимо: блок має потужність 1000—1010 МВт. Отже, аби закрити дефіцит, 500 МВт все одно десь потрібно було шукати, і ремонт енергоблока тут ні до чого. Тим паче, що на 28 листопада Запорізька АЕС повністю виконала план листопада. Однак не зупинилася, а продовжила роботу одразу п’ятьма блоками. Зараз працює чотирма, однак і грудневий план вона, швидше за все, виконає достроково.
Тому виникають підозри, що і самі відключення, і галас навколо них — не просто так з’явилися, а мають якусь мету. Ще раз нагадаємо: Україна сьогодні — жертва зовнішньої агресії. Це за умови, що російський пропагандистський ресурс у нас як працював, так і працює. І коли не сіє паніку на фронтах, то намагається морально добити тил. І позбавлена тепла та світла Україна чудово відповідає концепції: «без нас, нашого газу їй — кінець».
Пригадуєте, як наприкінці лютого Україна стала в черги до банкоматів, що в деталях нагадувало ситуацію в Білорусі 2011 року? Тоді білоруси відкритим текстом звинуватили і Росію у свідомому розхитуванні фінансово-банківської системи своєї держави і, зрештою, загасили «пожежу». Зазнавши, зрозуміло, істотних курсових втрат свого «зайчика». Тому зовсім не дивує, що і в нас вже ведуть розмови про черговий «порятунок» із Росії. То у вигляді згаданого вугілля (мізерні дванадцять тисяч тонн на тлі вивезених з України за два місяці 566 тисяч). А то нам вже наче допомагають і електроенергією. А найшвидше — громадську думку готують до того, що ми просто змушені піти на поклон до російських найманців на Донбасі і самі фінансувати війну проти себе...
Власне, вивезення вугілля з окупованих територій через Україну відбувається й сьогодні. В тому числі й на експорт. Але тут чи СБУ когось упіймає (як минулого тижня у Бердянському порту), чи депутати втрутяться, чи якась газета не те напише. Тільки до чого тут третій блок Запорізької АЕС — невже іншого «крайнього» не знайшлося?
 
Запоріжжя.
 
ТИМ ЧАСОМ
Міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир ДЕМЧИШИН запевнив, що вже у п’ятницю, 5 грудня, роботу енергоблока буде відновлено. Що стосується енергоринку України загалом, то новий міністр поки що тільки обіцяє розібратися, чому в країні не вистачає «струму», та порадив населенню вмикати менше електроприладів. Підприємствам — перейти на нічний графік виробництва, де це можливо. Поки електрику вимикатимуть максимум на дві години — пообіцяв Володимир Васильович. І, можливо, купуватимуть її в Росії:
— Я знаю, що ведуться переговори з імпорту електроенергії. Я можу з упевненістю сказати: як мінімум у такій складній ситуації для збалансування енергосистеми — це необхідний крок, хоч яким би він не був політично складним, але це необхідно. Коли це відбудеться, поки що не готовий сказати, проте я повинен включитись у ці переговори, зрозуміти деталі. Розумію, що це вже на досить далекій стадії, тому, в принципі, рішення може бути з дня на день. Мова не йде про тижні, — додав міністр.