Про підсумки роботи Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією упродовж десятої сесії Верховної Ради шостого скликання розповідає його голова Валерій БЕВЗ (на знімку).— Я очолив комітет у квітні 2011 року, а в 2010 році було скасовано майже всі законопроекти, які приймалися в царині протидії корупції. І, по суті, країна залишилася взагалі без правового поля, яке регулювало б цю сферу. Але разом із тим я прийшов не на порожнє місце — колеги-депутати і представники виконавчої гілки влади працювали, в комітеті на той час був уже підготовлений законопроект про засади запобігання і протидії корупції, який уже в травні було проголосовано і з 1 липня 2011 року він вступив у дію. Але це був тільки початок.
Наш комітет є вузькопрофільним, і одне з головних його завдань — питання правового регулювання підрозділів з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Закон про запобігання і протидію корупції є одним із базових законопроектів, навколо якого треба було формувати всю правову базу. Тому впродовж 2011—2012 років до Верховної Ради було внесено і ухвалено в цілому законопроект про внесення змін і доповнень до чинних законів у зв’язку з прийняттям антикорупційного закону — він містить поправки до близько 40 законів і кодексів. Це надзвичайно об’ємний документ, але він уже набрав чинності й діє. Окрім цього, було розглянуто законопроект про правила етичної поведінки державних службовців. Щодо цього документа було багато нерозуміння, пропозицій, різних оцінок, підходів, та комітету все-таки вдалося переконати народних депутатів — цей закон було проголосовано, і він також вступив у силу.
Для того щоб ефективно вести боротьбу з корупцією, актуальним залишається питання створення антикорупційного бюро. Про це чимало говорили і дискутували. Два місяці тому Президент підписав указ про створення Комітету з реформування правоохоронних органів. У зв’язку з цим адміністрація Президента вносить пропозицію, і ми з цим погоджуємося, що проблему реформування правоохоронної системи треба вирішувати комплексно, заклавши в держбюджет на 2013 рік кошти на створення антикорупційного бюро, яке було б ефективним суб’єктом боротьби з корупцією в нашій країні.
Актуальним для нашої країни сьогодні залишається й питання боротьби з тероризмом, торгівлею людьми, зокрема, щодо внесення змін до базового закону про засади запобігання та протидії корупції, адже головним критерієм істини є практика. Бо впродовж нинішнього року, відколи діє закон, визначилася низка моментів, які законодавець не передбачив.
— Чи багато надходило до комітету звернень, пропозицій щодо антикорупційного законодавства?
— До комітету надійшло більше 80 пропозицій до цього закону, але вони, як правило, дублюють одна одну. Є п’ять основних напрямів, які необхідно врахувати в законі. На засіданні комітету це питання вже обговорили, і, сподіваюся, у вересні вже побачимо законопроект, який передбачає внесення змін до антикорупційного закону. Водночас Президент підписав закон про посилення відповідальності за прояви тероризму в нашій країні — він врегульовує в тому числі й питання телефонного тероризму, відповідальності батьків за дзвінки дітей і підлітків тощо.
— Наскільки дієвими є норми антикорупційного закону і чи насправді вони можуть припинити або хоча б зменшити той величезний рівень корупції в нашій державі?
— Боротьба зі злочинністю, в тому числі й з корупцією, — це надзвичайно складна соціальна проблема. І вирішити її одним махом, прийняттям одного закону неможливо. Тут мають діяти маса чинників, починаючи від прийняття самих законів, закінчуючи організаційно-управлінськими рішеннями, підбором відповідного персоналу, просвітницькою роботою. Один заклик — «розпочни боротьбу з корупцією з себе» — залишається актуальним сьогодні для кожного члена нашого суспільства. Бо щодня ми йдемо в лікарню, звертаємося до чиновника, і дехто вирішує деякі питання просто тим, що дає хабара. Та репресивними методами проблему не вирішити, бо це тільки призведе до переповнення тюрем, слідчих ізоляторів сотнями тисяч людей. Треба шукати інших механізмів, які впливали б на психологію, свідомість людей і тих-таки чиновників. У нас сьогодні в країні 300 тисяч чиновників. Як їх одним махом поміняти і знайти таких, у яких совість, мораль, відповідальність, чесність були б на такому рівні, за який не було б соромно суспільству? Це проблема загальносуспільна, для вирішення якої потрібні й закони, і політична воля, і відповідні структури, які б ефективно вели боротьбу зі злочинністю, і передусім люди, персонал. Тому без чесних, порядних, відповідальних чиновників проблему не вирішити.
