Як насіння, яке кинули в землю
 
Віктор Сич (на знімку), генеральний директор підприємства, що виготовляє сільгосптехніку, приваблює своїм філософським поглядом на агровиробництво.
— Корабель в холодну погоду гине на морі, то хто виживає? — розмірковує співрозмовник. — Усі, безумовно, думають: рятуються ті, хто вміє найкраще плавати. Це така розповсюджена точка зору. Виявляється, що це не зовсім так. Виживають ті, хто вміє плавати, але не настільки добре. І ось чому. Причина в тому, що в холодній воді досвідчені плавці гребуть дуже раціонально, не витрачають зайвої енергії, але через це їхнє тіло швидко охолоджується, починаються судоми, і люди, навіть вміючи плавати, гинуть. А ті, хто борсається, втрачають багато сил, стійкіші, бо при цьому зігріваються. Тому в холодній воді, виявляється, тримаються значно довше. Ось така дивна річ.
Тому я кажу, що під час поганої, скрутної ситуації не можна сидіти і чекати, мовляв, для чого витрачати зусилля, якщо прийде колись час, усе налагодиться і тоді ми почнемо працювати. Це хибна точка зору. Я не кажу, що треба борсатися, але треба працювати. Думаючи, вірячи, готуючи грунт до того, що прийде час і ваші зусилля підростуть як насіння, яке кинули в землю. А насіння можна покласти і в сухий грунт, але вірячи, що колись піде дощ, рослини виростуть і дадуть урожай.
— За вашою логікою виходить, що першими потонуть агрохолдинги, які раціонально випливатимуть, а всі інші — борсатимуться... — втручаюсь я зі своїми «п’ятьма копійками» у цей монолог.
— У агрохолдингів, як у кораблів великої водотоннажності, стійкість значно більша, щоб їх потопити. Тут треба докласти дійсно значних зусиль, аби їх пустити на дно. Але тут знову-таки діють закони фізики. Коли величезний криголам тоне, то він робить таку воронку, такий вир, що за ним вслід у безодню йдуть інші, хто поруч. Тому я зовсім не бажаю, щоб агрохолдинги загинули. Я хотів би іншого — щоб було впорядковане наше землеробство і міцно, надійно трималися на плаву не лише агрохолдинги, а розцвітали, як кажуть, усі квіти. Для всіх треба створити сприятливі умови. І для маленьких фермерів: вони гнучкі, вони вирощують різні культури, які, можливо, не завжди є такими прибутковими. Наприклад, овочі. Я не знаю, чи багато у нас агрохолдингів, які беруться за вирощування городини. Фермери роблять свої невеликі теплиці й насичують ринок якісними овочами. А для якоїсь продукції, певне, агрохолдинги як виробничі структури кращі, в тому числі й для тваринництва, яке я дуже люблю. На великих фермах витрати будуть менші, собівартість нижча і, відповідно, можна дотримуватись режиму, і селекція буде краща, і корми збалансованіші...
На думку Віктора Сича, працювати, безумовно, приємно спокійно, бо у такому випадку робота доставляє радість і задоволення. А радість і задоволення — це як відпочинок. Тобто гарна робота — то хороший відпочинок. А коли працюєш багато, а віддачі не бачиш — у декого опускаються руки. Але доводиться працювати, борсатися, вірити в себе — щоб не потонути.
 
Спілкувалася Галина КВІТКА.

Фото Валерія ДРУЖЕНКА.