У Верховній Раді з ініціативи Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за підтримки Програми сприяння парламенту та Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», Інформаційно-консультаційного жіночого центру відбувся круглий стіл на тему «Запобігання насильству: гармонізація українського законодавства із стандартами Ради Європи».

Проблемами насильства стосовно жінок та домашнього насильства в європейських країнах опікуються на державному рівні: держави—члени Ради Європи та деякі інші країни підписалися під відповідною Конвенцією. В Україні на сьогодні Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством стосовно жінок та домашнім насильством ще не ратифікована, хоча, як зауважила голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Олена Бондаренко, наша держава брала дуже активну участь у розробці цього важливого міжнародного документа. У 2001 році Верховна Рада України зробила важливий крок, ухваливши закон про запобігання насильству в сім’ї, однак тривалий час він не працював, оскільки не було відповідних підзаконних актів та не сформовано інституційних структур. «Практика вимагає поступу, і надто в цій сфері, — вважає О. Бондаренко. — Рада Європи запропонувала уніфіковані засади протидії цьому злу. Тому наша держава має ратифікувати Конвенцію. Ратифікація потрібна і як механізм міжнародного контролю, і як серйозний стимул до розвитку національного законодавства, і як спосіб зобов’язати органи виконавчої влади ефективніше, завзятіше, активніше робити свою роботу». Ратифікація потребуватиме й внесення змін до вітчизняного законодавства, зокрема, й до кримінального. До речі, в Конвенції йдеться, що чоловіки також можуть бути жертвами домашнього насильства.

Голова Комітету з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк пригадав, як за радянських часів, коли він працював дипломатом, тодішні українські урядники на міжнародному рівні упевнено заявляли, що проблеми нерівності чоловіків та жінок і насильства у сім’ї в нашій країні нема. Хоча ця проблема існує сотні й тисячі років. «Питання насильства в сім’ї залежить від соціально-економічного становища сімей, і що гірші випробування випадають на сім’ю, то виразнішим є це негативне явище. Повага до жінки, сімейних цінностей завжди було притаманне українській родині, повага до Берегині, до матері — це в характері українців. Водночас ніде правди діти — явище насильства є. Необхідно зробити все можливе від законодавців, щоб ратифікувати Конвенцію».

Декілька років тому було створено «гарячу лінію» довіри, зателефонувавши на яку жертви насильства можуть отримати психологічну чи юридичну допомогу. І, за словами президента Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Катерини Левченко, телефон справді часто буває «гарячим». Серед випадків насильства в сім’ї з року в рік превалюють факти фізичного, психологічного, економічного й сексуального насильства. 31 травня Кабінет Міністрів затвердив Концепцію державної цільової програми підтримки сім’ї до 2016 року, у якій досить багато уваги має приділятися питанням протидії насильству в сім’ї. 

Позиція

Валерія ЛУТКОВСЬКА, Уповноважений Верховної Ради з прав людини:

— Поза сумнівом, ратифікацію Конвенції треба пришвидшувати. Інше питання — який шлях обрати в питанні підготовки до ратифікації. Можна поставити завдання для Міністерства соціальної політики виконати ті вимоги Конвенції, які стосуються, скажімо, доступності притулків, медико-соціальної допомоги. Крім того, є ще одна велика проблема — навіть якщо кривдника притягнуто до відповідальності, штраф, відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, платиться з сімейного бюджету. Тож не факт, що жінка не понесе так само покарання, оскільки штраф буде виплачено з сімейного бюджету. Основне завдання нині — Мінсоцполітики розробити відповідні законодавчі зміни, які необхідні для ратифікації Конвенції.