Чому в країні подорожчала рисова крупа
Не вельми вдалим, на перший погляд, став нинішній рік для рисівників Херсонщини. Площі під рис у краї зменшилися на сімсот гектарів через місячне запізнення подачі води на плантації у Каланчацькому районі на адміністративному кордоні із окупованим Кримом. Спішно будували відгалуження від Північно-Кримського каналу, та не встигли вчасно, і найбільш нетерплячі власники деяких «чеків» засіяли їх ярим ячменем та кукурудзою. Збирання врожаю також розтяглося аж до листопада через часті зливи. Та й врожайність культури низька — 60—65 центнерів з гектара, тоді як у минулі роки і по 78—80 ц/га вдавалося отримати.
Маємо рекорд. Ціновий
Однак насправді сумувати в аграріїв Таврії підстав немає: чи не вперше за всі роки новітньої української незалежності попит на «біле золото» перевищив пропозицію. До того ж ціну пропонують рекордну!
— Влітку за кілограм рисової крупи заледве сім гривень давали -менше від собівартості. Та потім оптові закупівельні ціни пішли вгору, і під кінець жовтня стабілізувалися на рівні 11—11,5 гривні за кілограм, — задоволений директор Інституту рису НААН України (Скадовський район Херсонщини), кандидат сільськогосподарських наук Володимир Дудченко. — При цьому роздрібні ціни на крупу навряд чи будуть вищими від 12—12,5 гривні за кілограм. Адже більше половини попиту на рис в Україні покривається за рахунок імпорту, а його вартість на світовому ринку коливається в межах 650—1000 доларів за тонну. Тож конкуренція перешкодить намірам трейдерів надміру завищувати ціну — задорогий товар не купуватимуть. Хіба що курс долара у нас знову «підстрибне», і комерсанти знову кинуться переписувати цінники.
Розширимо площі — зменшимо дефіцит
Звісно, зростанням цін вітчизняний ринок «відгукнувся» на втрату рисових плантацій у Криму. Після припинення подачі на півострів води з Північно-Кримського каналу вирощування цієї культури там припинилося. Мешканці півострова «підсіли» на кубанський та краснодарський рис, хоча у недалекому минулому саме кримські плантації давали більш як сорок відсотків від загального обсягу виробництва рису в Україні. Тож дефіцит білого зерна обумовлений цілком об’єктивними причинами. Та чи зможемо його принаймні зменшити найближчим часом?
Для скорочення дефіциту цього злаку треба розширювати площі під рисосіяння на Херсонщині та Одещині. На Херсонщині наступного року втрачені цьогоріч 700 гектарів рисових плантацій однозначно відновлять, і рис знову сіятимуть на 7,5 тисячі гектарів. Але є технічна можливість у перспективі збільшити у південних районах краю, куди «дотягуються» зрошувальні канали, «рисові території» вдвічі — до 15 тисяч гектарів, переконаний заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Андрій Неділько.
Утім, між намірами та реальними можливостями аграріїв у наших умовах — нездоланне поки що провалля. Поля у Скадовському, Голопристанському, Каланчацькому районах Херсонщини переважно розпайовані на дрібні клаптики у 3—5 гектарів, де власники господарюють, як уміють. Можливо, бажання вирощувати таку вигідну нині культуру, як рис, у них і є, проте відсутні кошти. Адже підведення води, формування «чеку» на гектар, залежно від наявності інфраструктури зрошення та відстані до каналу, обходиться у 16—16,5 тисячі гривень. І це не рахуючи вартості гербіцидів, спеціалізованої техніки, пального та насіння. Такі гроші є не в усіх, тому для розширення площ під рис, аграріям треба об’єднуватися у кооперативи, а державі й місцевій владі стимулювати їх створення через програми пільгового кредитування, зменшення вартості оренди землі тощо. Але для розв’язання рисової проблеми в нової української влади, схоже, досі часу не знайшлося. Тому й на прилавках магазинів переважає рисовий імпорт, та й коштує крупа так, що на дешевий плов чи кашу з неї сьогодні годі й сподіватися.
Факт
Оптові закупівельні ціни на рисову крупу в Херсонській області останні три роки постійно зростають. У 2012 році вони становили 4,2—4,5 гривні за кілограм, нині — майже втричі більше.
