Меморіальну дошку на честь славної династії українців-патріотів Ісаєвичів із села Верба Дубенського району відкрито на фасаді місцевого новозведеного Свято-Михайлівського храму.
На ній портрети Григорія Ісаєвича, який у ХІХ столітті був будівничим і настоятелем тутешньої Свято-Троїцької церкви; його сина Дмитра, який був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, членом Української Центральної Ради, співробітником газети «Народна воля», депутатом Всеросійських Установчих зборів 1917 року; а також наймолодшого з цієї династії — сина Дмитра Ярослава — історика, громадського діяча, академіка НАН України, президента Міжнародної асоціації україністів, директора Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
— Ця легендарна «трійця» зробила для становлення та утвердження українського духу дуже багато, — каже один із дослідників творчого та життєвого шляху Ісаєвичів письменник із Дубна Микола Пшеничний.
Тож Ісаєвичі ніби заново повернулися до свого рідного села — духом, спогадом, незабутніми справами. Так, приміром, про Григорія Івановича, земні віхи якого вимірювалися 1857—1901 роками, було згадано у зв’язку з переписним «Апостолом» з видання Франциска Скорини (Вільно, 1525), бо саме цей варіант середньовічного «Апостола», сучасника знаменитого «Пересопницького Євангелія», був знайдений Григорієм Ісаєвичем на хорах церкви у селі Верба. Священик його не тільки використовував у службі Божій, а й науково досліджував, прагнучи через перепис спізнати реалії співвідношення церковної та розмовної мов.
Син Григорія Івановича Дмитро був активним учасником національних визвольних змагань 1917—1921 років, входив до складу Української Центральної Ради, вважався близьким сподвижником Михайла Грушевського, визначав дипломатичну стратегію Української Народної Республіки. Його земне життя закінчилося у 1973 році у місті Стрий, де й був похований. 2009 року міський голова Львова Андрій Садовий, з огляду на значимість особистості Дмитра Ісаєвича, підписав розпорядження про перепоховання його останків в центральній частині музею-заповідника «Личаківський цвинтар».
Останній із представників вищезгаданої «трійці» Ярослав Ісаєвич досліджував історію Київської та Галицько-Волинської держав, розвиток української культури, проблеми формування національної свідомості, українсько-польські відносини. На ці теми опублікував понад сімсот наукових праць, частину яких надруковано іноземними мовами. Він був кавалером орденів Ярослава Мудрого, «За заслуги».
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
смт Млинів
Рівненської області.
