Норми Бюджетного та Податкового кодексів визначають, що зарахування податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету здійснюється за місцем знаходження працедавця. Водночас під час роботи в окрузі на зустрічах з головами та депутатами селищних і сільських рад постійно ставиться питання про необхідність зарахування податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи — платника податку.
На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань бюджету ми неодноразово обговорювали зміну порядку зарахування цього податку до місцевих бюджетів за місцем реєстрації фізичної особи — платника податку. Також було проведено декілька нарад з представниками Міністерства фінансів, Державної податкової служби, місцевих органів влади та незалежних експертів. І за результатами обговорення фахівці дійшли висновку про економічну недоцільність запровадження такого механізму, оскільки незалежно від місця сплати податку загальний обсяг ресурсів місцевих бюджетів практично не зміниться. Поясню, чому: податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним та включається до доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Це кошти, які спрямовуються на виконання делегованих державою повноважень.
Крім цього, у разі зміни порядку зарахування даного податку, з’явиться низка складних проблем. Наприклад: невизначеність стосовно сплати податку громадянами, які перебувають на сезонних роботах у різних регіонах за один податковий період, або громадянами, які зареєстровані в селах, де відсутні сільради і, відповідно, немає сільських бюджетів. Виникає питання і з іноземцями, які не мають місця реєстрації. Також ускладнюється робота самих працедавців, у першу чергу — стосовно ведення обліку місця реєстрації (проживання) робітників і, відповідно, збільшення кількості платіжних документів та розрахунків для сплати податку за місцем реєстрації (проживання) кожного робітника, тощо.
Вважаю, що питання зміцнення фінансової спроможності місцевого самоврядування є вкрай важливим і актуальним у роботі Комітету з питань бюджету, який я очолюю. Насамперед це стосується частини розширення джерел та обсягів доходів місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів: податок на нерухоме майно (вважаю за доцільне розширити базу оподаткування, тобто оподатковувати майно не лише фізичних, а й юридичних осіб), плата за землю (тут доцільно надати більше прав органам місцевого самоврядування щодо визначення ставки цієї плати у встановлених законом межах) та місцеві податки і збори. Як свідчить зарубіжний досвід, саме такі платежі у країнах європейської спільноти становлять переважну частину власних доходів місцевих бюджетів, які спрямовані на виконання самоврядних функ-цій.
З цих та інших питань щодо поповнення місцевих бюджетів Комітет Верховної Ради України з питань бюджету планує провести спільну нараду з Кабінетом Міністрів у квітні цього року.
Валерій БАРАНОВ, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
