Минув місяць відтоді, як відділи реєстрації місця проживання та інші адміністративні послуги, що надавалися в різних інстанціях —ЖЕКах, паспортних столах тощо, — перемістилися під єдиний дах — до Центру надання адміністративних послуг. У Києві таких одинадцять: по одному в кожному районі, ще один — загальноміський. Ідея, здавалося б, правильна, втім, наразі втілення її в життя виявилося фактично провальним. А все тому, що частина міст не була до цього готова, не відбулося забезпечення бланками, серед персоналу не було проведено належного інструктажу, а на стендах — обмаль інформації, які саме документи мають надавати в кожному окремому випадку. До цього треба додати величезні черги, що утворилися біля адміністративних центрів. Та найголовніше, зазначають фахівці, — це неузгодженість дій таких центрів і Державної міграційної служби України. Одне слово, хотіли зробити добре, а отримали колапс. У цьому переконався і наш кореспондент.

У суботу о сьомій ранку донька вже була біля центру адміністративних послуг Дарницького району. О дев’ятій всіх охочих потрапити в центр реєструють. Донька — п’ятнадцята в черзі. Плануємо здати документи години через дві, та, як з’ясувалося, на все про все витратили аж п’ять. Завдання доньки — перепрописатися з квартири в одному районі до іншої в сусідньому. Заздалегідь зателефонувала в центр і попросила назвати документи, які необхідно принести з собою. Серед них виявилася й форма №16. Таку потрібно взяти за місцем старої реєстрації. Але там доньку переконали, що форма за законом не потрібна. Тож поїхали без неї. Проте вже на етапі подачі документів адміністратор зажадав і форму №16. Її не вимагає закон, але чомусь вимагає міграційна служба. Поки що документи здали без довідки. Але у разі повернення документів, попередив нас адміністратор, усю процедуру, а це присутність власника квартири, тобто мене, заповнення всіх численних бланків, не кажучи вже про чергу в п’ять годин, потрібно буде пройти знову.

По коментар ми звернулися до заступника голови правління Центру політико-правових реформ Віктора Тимощука. Він вважає, що причиною такого хаосу є саботаж урядової політики децентралізації та розвитку центрів надання адміністративних послуг Державною міграційною службою.

— Говорячи про центри, йдеться лише про спілкування з громадянами на етапах прийому документів і видачі результатів, тобто про ті ділянки роботи, які здійснювали паспортисти. Самі ж повноваження з реєстрації місця проживання залишаються за ДМС, — каже Віктор Тимощук.

Тим часом, як зазначила начальник управління надання адміністративних послуг апарату КМДА Наталія Шамрай, на певний саботаж вказує і той факт, що в Києві в Єдиному адміністративному центрі ще торік почали видавати закордонні паспорти. Процедура проста, зручна і зовсім недорога, тож кияни потягнулися. Проте міграційна служба почала встановлювати ліміт, не все склалося і з розширенням. Нині столиця має 10 пунктів видачі закордонних документів, але працює поки що лише один.

Пані Наталія назвала також інші проблемні моменти. Так, за її словами, люди з окупованих територій, щоб, приміром, вклеїти фотокартку в паспорт, мають їхати або в Харків, або до столиці. Цю процедуру треба спростити.

— Це не нормально, — обурюється Наталія Шамрай. — А ще люди нарікають на надмірну кількість папірців. Так, щоб перепрописатися потрібно аж 7. На їх заповнення треба щонайменше 30 хвилин. От і черги.

Тому, на її думку, необхідно приводити законодавство в таке русло, коли б усе могло міститися на електронних носіях. Бо паперові до того ж потрібно ще й десь зберігати.

А ще, каже Наталія Шамрай, є проблема з комунікацією міграційної служби та адміністраторів, і було б ідеально, щоб вони розміщувалися під одним дахом, тоді б адміністратор передавав, а працівник міграційної служби перевіряв документи і ставив відповідний штамп. Нині ж адміністратор приймає документи, переправляє їх до міграційної служби, потім має повернути і передати власникові. А це час. До того ж у понеділок міграційна служба взагалі не працює, а документи в цей час приймаються.

До слова, такий досвід співпраці двох органів запровадили у Луцьку. Як розповіла Леся Карп’як, директор департаменту надання адміністративних послуг Луцької міськради, у їхньому центрі виділили кабінет для працівника міграційної служби і документи одразу потрапляють до нього. Тож деякі процедури, зокрема і перепрописка, відбуваються за день. Проте й у Луцьку не все так добре. Нині, каже Леся Карп’як, працівника міграційної служби хочуть відізвати нібито через брак кадрів.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Довідково

Щороку чотири мільйони наших співвітчизників перереєстровують своє місце проживання.

Запис до черги у Солом’янському районі столиці.