Держава не володіє достовірною та повною інформацією ні щодо обліку земель, ні щодо землевласників та землекористувачів, ні навіть щодо кількості  виданих правовстановлюючих документів на ділянки. Такі висновки одного з інспектувань Держземагентства. Малоприваблива ситуація з гектарами у країні, яка нині активно декларує свою європейськість, перевіряльники вважають наслідком розбалансованості системи відомостей та звітності у земельній сфері. Але, якщо поглянути у корінь, ситуація навряд чи виникла сама собою. Проблему можна вважати рукотворною, народженою у чиновницьких кабінетах. Логічно, що рибка у каламутній водичці ловиться краще.
Щоб проілюструвати, який безлад відбувається з головним національним багатством країни — наводимо такі дані (інформація дещо переобтяжена офіціозом та цифрами, тому просимо читачів ознайомитися з абзацом до кінця, аби зрозуміти: точність та новації у земельній царині на офіційному рівні мало кому потрібні).
Статистична звітність з обліку в Держземагентстві складається відповідно до наказу Держкомстату від        5 листопада 1998 року, останні зміни до якого вносилися 16 жовтня 2001-го. Тобто звітність базується на Земельному кодексі України 1990 року (втратив чинність з 1 січня 2002 р.) та не містить у собі відомостей, передбачених чинним Земельним кодексом, зокрема щодо всіх видів земель, розподілу земель за землевласниками та землекористувачами.
А ось важливий штрих до ілюстрації: нерідко інформація про загальний баланс земель у різних формах звітності не лише не відповідає дійсності, а й суперечить одна одній. Наводимо один з прикладів недоречностей (до читачів прохання знову набратися терпіння). Згідно з формою 6-зем земельний фонд України на 1 січня 2012 року становив 60 млн. 354,8 тис. га, з яких 42 млн. 776,9 тис. га — сільськогосподарські землі. Водночас, за іншою формою звітності 2-зем, на ту саму дату у приватній власності перебувало 31 млн. 221 тис. га, зокрема 30 млн. 818,6 тис. га сільгоспугідь. А у державній власності 29 млн. 71,3 тис. га, з яких 10 млн. 717,4 тис. га сільгоспугідь. Тобто за такого поділу виходить, увесь земельний фонд країни становить 60 млн. 292,3 тис. га (на 62,5 тис. га менше, ніж значиться у загальному балансі 6-зем). А сільгоспземель — 41 млн. 
536 тис. га — на 1 мільйон 240,9 тис. га менше.
І як стикуються ці цифри?! Може, у бухгалтерії Держземагентства, де нараховують солідні зарплати своїм керівникам, підкажуть? Заодно треба у головному земельному відомстві з’ясувати, як з такою системою звітності країні крокувати до об’єднаної Європи? Ми ж бо не лише не можемо гарантувати права власності, а, навіть, не спроможні порахувати гектари, розібратися, кому яка земля належить.