Церковний та громадський діяч, митрополит (предстоятель) Української Греко-Католицької Церкви, меценат народився в селі Прилбичі на Львівщині у графській родині. Статки батьків дозволили йому здобути приватну освіту, яку він вдосконалював у Львові, а згодом у Кракові.
Тож Шептицький здобув належну високому походженню освіту (в університетах Львова, Кракова, Вроцлава, Відня, Мюнхена). Мав ступінь доктора права, теології та філософії. Цікавим є той факт, що майбутній митрополит пробував себе й на військовій службі, але через складне захворювання покинув її. За короткий час Роман (світське ім’я – Роман Марія Александр Шептицький) пройшов усі щаблі духовної кар’єри: від складання перших чернечих обітниць, посвяти у монахи, під час якої прийняв ім’я Андрей (1888 рік), до інтронізації на митрополичий престол у 1901 році.
Шептицький багато подорожував з духовною місією. Але де б він бував, чи то в Італії, чи Великобританії, Бельгії, Канаді, чи США, завжди обстоював права українців. На початку Першої світової війни Митрополита ув’язнили. Роки вигнання у Російській імперії Шептицький використав для поширення ідей греко-католицької церкви. У Києві в 1917 році зустрівся з діячами Центральної Ради, а згодом тут же створив Генеральний вікаріат для Східної України. Того ж року він повернувся в Галичину.
Митрополита Андрея обрали членом Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки, почесним президентом Української Національної Ради у Львові, а згодом – Всеукраїнської Національної Ради. Засуджуючи політику пацифікації в Галичині, Шептицький закликав польський уряд припинити репресії щодо українців, зупинити переслідування православних священників і руйнування православних церков. Андрей Шептицький не стояв осторонь тих процесів, що відбувались на підрадянській Україні. Разом з іншими єпископами різко засуджував Голодомор 1932-1933 років. Започаткував акцію зі збору допомоги для голодних на Наддніпрянщині. Радянський уряд від цієї допомоги відмовився.
У роки Другої світової війни Андрей Шептицький залишався духовним лідером українців. З його благословення 30 червня 1941 року проголошено Акт відновлення Української держави. Під час нацистської окупації Митрополит врятував життя понад 200 євреям на Галичині, започаткувавши й очоливши кампанію з їх переховування за участю великої кількості духовенства. Його активна діяльність в роки війни допомогла багатьом пережити її страшні лиха.
Помер Андрей Шептицький 1 листопада 1944 року. Львів прощався зі своїм наставником п’ять днів. Похований був у підземеллі собору Святого Юра.
«На служіння Греко-католицькій церкві Андрея Шептицького особисто благословив папа Лев XIII – основоположник нової соціальної доктрини Католицької церкви, чия енцикліка Rerum novarum (“Нові явища”) започаткувала модерне розуміння церковного служіння. Показово, що нинішній папа Лев XIV обрав своє ім’я як символ продовження справи свого великого попередника. Його перші кроки та рішення свідчать про особливу увагу до УГКЦ, України та всього українського народу», – прокоментував голова підкомітету з питань культури Микола Княжицький.
