До новин про смерть школярів на уроках фізкультури, на жаль, ми почали звикати. Уже сприймаємо трагедію не як НП, а як банальний нещасний випадок. Як лихо, яке чекає нас на вулиці, у полі, транспорті й навіть удома.
І все-таки до смерті на уроці не можна ставитися байдуже. Хоча б тому, що батьки довіряють своїх улюбленців школі, відправляючи їх туди здоровими. Такими самими, але зміцнілими, хочуть бачити їх після занять. Саме фізкультура й повинна сприяти зміцненню людського тіла шляхом фізичних вправ.
Тому не з цікавості я три дні ходив до школи, а точніше до двох: у ліцей і звичайну одинадцятирічку. Враження гнітючі. Вони, мабуть, не були б такими, якби не пам’ятав, як проходили уроки в моїй школі-інтернаті в Кам’янці-Дніпровській (Запорізька область). Дітвора із задоволенням бігала, стрибала, метала спис і диск, штовхала ядро, гралася... Нам завжди не вистачало 45 хвилин, які пролітали, як м’яч у сітку воріт. Чи так інтенсивно займаються діти сьогодні? Як учителі організовують урок, на якій матеріальній базі?
Ліцей
Його розміщено у приміщенні колишнього дитсадка, і цим, по-моєму, все сказано. Із «споруд» є волейбольний, він же баскетбольний, заасфальтовані майданчики, пара поперечин, яма для стрибків у довжину й... усе. На одному з уроків семикласники здавали заліки з тих самих стрибків. Втім, здавали не всі, про що свідчили репліки вчителя типу: «Перестань дурня валяти, Сидоров». Кілька таких сидорових дещо далі марнували час, стрибнувши на трійку, один учень у формі й рукою на пов’язці важливо ходив по доріжці для розбігу. Чи не на фізкультурі він ушкодив кінцівку? Не дивно на такій «базі»...
Ліцей за всіма мірками «крутий», мабуть, у ньому викладають професори, і випускники легко вступають у престижні вузи, а після закінчення стають економістами й бухгалтерами. Але як вони почуваються, чи міцні їх здоров’я й м’язи — велике питання. Чи ставлять його чиновники від освіти столиці, знаючи, що в приватному ліцеї практично немає умов для гармонійного розвитку особистості? Адже її не виховаєш у задушливих класах, міні-спортзалі та на асфальті...
Одинадцятирічка
Тут усе нормально (відносно) з місцем проведення уроків, є й на чому: стадіон, смуга перешкод, майданчики для міні-футболу й баскетболу, бігові доріжки, пристойний спортзал, яма для стрибків. Але протягом трьох днів я не побачив, щоб хтось бігав, стрибав, метав спис, штовхав ядро і взагалі здавав бодай які нормативи.
— У нас дуже нудно проходять уроки фізкультури, — зізнався один з дев’ятикласників, який копав яму для листя. Школа, зрозуміло, заощаджує на вивезенні листя, спалюючи його на території, причому не один рік. Але чому викладачі бережуть свою енергію, виводячи дітей на урок фізкультури? Про це не тільки учні говорять — мій співрозмовник добрим словом згадав наставників з Білої Церкви, звідки переїхав у столицю.
— Ми були активно зайняті весь урок і проходив він на одному подиху. Тут після загальної розминки кожний займається, чим хоче, а вчитель тільки стежить за тим, щоб нічого лихого не сталося.
Я в цьому переконався... Виходить зграйка однокласників на чолі із учителем у двір, від неї відразу відійшли п’ятеро дівчат у шкільній формі. Зрозуміло, звільнені від навантажень. Інші під «раз-два» помахали руками й ногами, покрутили головами, пострибали на місці — все, розминка закінчилася. Пацани пішли грати у футбол, дівчатка стали в коло й... почали спілкуватися, а потім прогулюватися парами по «стометрівці».
З’явився інший клас, від нього відокремилися звільнені, здоровіші повторили рухи за вчителем і вирушили на баскетбольний майданчик. Педагоги тим часом зійшлися й обговорювали, очевидно, новини про майбутнє підвищення зарплати й День учителя. А, може, говорили про програму з фізкультури, ділилися досвідом...
Чергова група малечі, з’явившись на стадіоні, не розминаючись, неохоче почала гратися. Як колись у садочку, як улітку у дворі... Важко це назвати уроком, якщо вчитель, тільки поглядаючи за дітлахами, щось гаряче доводить колезі.
... Очевидно, пролунав дзвінок, тому дітвора дружно кинулася в класи. Підбиття підсумків, оцінки за старанність у зміцненні тіла? Про що ви, шановні?
