Влада Маріуполя пропонує пенсіонерам забезпечену старість та безплатне поховання за умови, що після смерті власника житло відійде місту.

Цікавість зростає разом із вартістю життя

Спадкові договори на передачу житла укладає з літніми городянами міська рада Маріуполя. Вже близько десяти пенсіонерів пристали на пропозицію влади. За таких старих влада оплачує всі комунальні послуги. Крім того, підопічний отримує безкоштовне лікування чи медикаменти, в необхідних випадках — побутову техніку. В останню путь бабусю чи дідуся також проводять коштом міського бюджету. Після смерті господаря квартира переходить до комунальної власності. Положення про такі договори міська рада прийняла ще в 2009-му, але саме зараз цікавість до програми зростає — разом із вартістю життя.

«Потреба продиктована реаліями, — пояснює міський голова Юрій Хотлубей. — Кримінал дуже активно полює за самотніми людьми похилого віку з приватизованими квартирами. Випадки, коли людей залишали без житла, не рідкісні. Тому ми дійшли висновку, що можемо брати під опіку таких мешканців міста. Умова одна: вони заповідають міськраді свою квартиру, яка перейде до розряду соціального житла і вже не підлягатиме приватизації».

Заради справедливості варто зазначити, що укладати договори за принципом «догляд в обмін на квартири» пропонують і приватні фірми, й окремі особи. Тож чим пропозиція влади краща? У міському відділі з обліку та розподілу житлової площі пояснили: спадковий договір та договір довічного утримання — речі принципово різні. У разі укладання спадкового договору власник житла залишається власником, і лише після його смерті квартира переходить до міськради. Тоді як після підписання договору довічного утримання право власності на житло одразу переходить до сторонньої людини (чи компанії), хоча розпоряджатися ним можна буде лише після смерті пенсіонера. Трапляються випадки, коли спритні ділки «прискорювали» цю смерть...

«Літні люди, які уклали договір із міськвиконкомом, отримують безкоштовну медичну допомогу вдома та в стаціонарі, безплатне стоматологічне протезування, корекцію зору чи слуху, якщо потрібно, — розповідає начальник відділу обліку та забезпечення житловою площею Сергій Пересада. — Сьогодні міська рада прийняла рішення розширити перелік послуг для самотніх громадян — зокрема, повністю оплачувати комунальні послуги, незважаючи на інфляційні процеси. Витрати на разове придбання побутової техніки збільшилися з 2,5 тисячі до 3,5 тисячі гривень, на поховання, зі встановленням пам’ятника включно, — з 2,5 тисячі до 4 тисяч гривень». За самотньою людиною закріплюється соціальний працівник територіального центру та дільничний лікар, які узгоджують графік відвідувань. Міська рада обіцяє немічним місця в хоспісі та безкоштовну медичну допомогу і харчування на весь період перебування в закладі. Поточний та дрібний ремонт житла влада також бере на себе.

«Батьки міста» хочуть поповнити фонд соціального житла

У міськвиконкомі переконують: угода з органом місцевої влади — вигідніша справа, ніж угода з «приватником», який може переїхати в інше місто, залишитися без роботи та в будь-який момент відмовитися від виконання взятих зобов’язань. А розірвати договір із такою особою можна лише через суд. Часто ця процедура не під силу старій людині, особливо якщо вона не може самостійно пересуватися. Тоді як після підписання договору з міськрадою документи на квартиру передаються на відповідальне зберігання до міськвиконкому. Тож такий пенсіонер стає «нецікавим» шахраям. До речі, вся пенсія залишається в розпорядженні власника квартири.

Юрій Хотлубей розповів, що за одним з укладених договорів після смерті пенсіонерки місто вже отримало квартиру. До житла вселили інваліда війни.

«У свою чергу, зацікавленість міста в такому співробітництві — пряма, — продовжує голова. — Адже придбати квартиру обійдеться у 25—30 тисяч доларів. А тут за менших витрат отримуємо у власність громади реальне житло. Відпрацьовуючи всі питання, зрозуміли: досвід потрібно узагальнити на законодавчому рівні. Тому звернулися до земляка, народного депутата Олексія Бєлого з проханням посприяти в тому, щоби спадкові договори стали нормальною формою відносин місцевої влади та громадян».

Два роки тому на підставі закону про соціальне житло в місті розробили програму про житловий фонд соціального призначення. Такий фонд формується із коштів місцевих бюджетів та інших джерел фінансування. Правом на соціальне житло можуть скористатися близько 20 категорій маріупольців. «Найчастіше серед претендентів — інваліди війни та особи, які прирівняні до них, інваліди другої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, ветерани війни, колишні малолітні в’язні концтаборів, визнані інвалідами, «чорнобильці» та інші категорії», — розповів головний спеціаліст відділу з обліку та розподілу житлової площі Ярослав Бурлаченко.

Олена Анатоліївна після смерті чоловіка залишилася з п’ятьма дітьми. За допомогу у  зв’язку з втратою годувальника знімала необлаштоване житло в приватному будинку. Платила господарям 400 гривень на місяць. Сьогодні ця родина мешкає у двокімнатній квартирі з усіма вигодами. Багатодітна мати зізнається, що не нарадується новим «стінам».

Ще одна маріупольчанка — теж Олена — із двома малолітніми дітьми мешкала в міському центрі для громадян без певного місця проживання. Так склалися обставини, що родина не мала власного кутка. В міськраді знайшли для матері та дітей кімнату (вісімнадцять квадратних метрів) у благоустроєному гуртожитку. Ці приклади свідчать, що місту гостро необхідно поповнювати фонд соціального житла. На реалізацію спеціальної програми влада виділяє 1,5 мільйона гривень. За ці кошти неможливо спорудити нові будинки, проте можливо знайти житло на вторинному ринку.

       Довідково

Сьогодні в черзі на отримання соціального житла в Маріуполі стоять 19 родин «позачерговиків», 63 — «першочерговиків» та 9 сімей — у загальній черзі. З часу прийняття програми 16 родин змогли поліпшити свої житлові умови за рахунок отримання соціальних квартир.

Донецька область.