Земля, колись понівечена залізом, спалена вогнем, рясно полита кров’ю мовчить. А історики говорять. А ще порівнюють, шукають і знаходять нові факти.

Про це розмова з директором Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника, кандидатом історичних наук Парасковією СТЕПЕНЬКІНОЮ.

— Офіційна дата завершення Корсунь-Шевченківської битви — 17 лютого 1944 року. Чи скінчилась вона тоді?

— Якщо говорити формально, — так. Офіційно 17 лютого вважається днем завершення наступальної операції. Як наслідок, ворога відкинули від Дніпра в середній його течії. Жорстокі бої в районі Корсунь-Шевченківського з 24 січня по 17 лютого 1944 року відволікли половину всіх німецьких танкових дивізій, що знаходились на Правобережній Україні. Це сприяло успішному наступу армій 1-го Українського фронту в наступних Рівно-Луцькій та військ 3-го і 4-го Українських фронтів у Нікопольсько-Криворізькій операціях.

Однак, за окремими бойовими донесеннями, бої тривали ще в ніч на 18 і зранку 18 лютого. Радянські частини добивали розрізнені групи ворога у Корсунь-Шевченківському та Лисянському районах.

У битви немає останніх сторінок. Вона живе у спогадах її свідків і учасників, у солдатських снах, у нових дослідженнях та знахідках.

— Парасковіє Яківно, чи залишились «білі плями», чи є сенс їх досліджувати?

— На жаль, «білі плями» залишаються. Та вони поступово зникають. Зокрема, лише 2010-го зібрано матеріали про корсунчан, мобілізованих до Червоної Армії після визволення району в лютому 1944-го.

Поповнились матеріали, зокрема, про родину Лисенків із села Бровахи, в якій десять синів воювали і всі повернулись додому.

Квітчанська сільська рада передала музею чотири ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня, якими були нагороджені земляки. Надійшли у фонди предмети зброї та спорядження радянських та німецьких солдатів. До речі, вони налічують майже 5800 експонатів.

У них зберігаються копії документів з Центрального архіву міністерства оборони Російської Федерації. Ми маємо також копії документів Інституту військової історії США щодо участі військ Вермахту і СС у Корсунь-Шевченківській битві. Цінними для науковців є спогади її учасників і очевидців.

Серед недостатньо досліджених вважаю бойові дії радянських військ на зовнішньому фронті, де було зосереджено близько 150 000 радянських воїнів. Станом на 31 січня 1944 року проти них воювало близько 110 000 фашистів.

Інша тема: безповоротні втрати. У корсунській землі знайшли вічний притулок 4976 воїнів 1-го та 2-го Українських фронтів. А скільки загинуло загалом?

— Можливо, не всі знають, що нинішній заповідник виріс з музею історії Корсунь-Шевченківської битви. З чого він починався і коли? Хто стояв біля витоків?

— Він створений у 1945 році. З 1994 року на правах науково-дослідного відділу входить до складу державного історико-культурного заповідника. У створенні музею активну участь взяли Павло Тичина, на той час Народний комісар освіти, Микола Бажан, Голова Ради Міністрів України. Фундатором музею ще 1944 року став український письменник Дмитро Бедзик.

Віталій ПРОШИН, журналіст.

Фото з архіву «Голосу України».