Буваючи у вищих професійних училищах, ліцеях і центрах ПТО щоразу радію і пишаюся освітянами. У надзвичайно складних умовах мізерного фінансування, недооцінки їхньої ролі та міжвідомчих суперечностей вони творять справжнє педагогічне диво.
Профтехосвіта тісно пов’язана з економікою, з ринком праці. Вона оновлюється, трансформується, незважаючи на гальмівні процеси, спричинені недосконалістю нормативно-правової бази.
За роки незалежності України ухвалено чимало важливих документів щодо розвитку галузі. Один із них — Постанова Верховної Ради «Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні» від 3.04.2003 р.
У ній, зокрема, йшлося про невиконання Конституції України, законів, нормативно-правових актів у частині фінансування галузі. Держава, зазначалось, по суті, не має концепції забезпечення народного господарства кваліфікованими робітничими кадрами. Кількість ПТНЗ скорочується; потребує оновлення матеріально-технічна база, навчальні приміщення і гуртожитки, система управління; бракує засобів навчання, підручників, комп’ютерної техніки, досвідчених педагогічних кадрів; принижує низька заробітна плата і стипендії.
Минуло понад сім років. Ситуація в профтехосвіті фактично не змінилася.
Чи не єдиний плюс: 2006 року створено Інститут професійно-технічної освіти НАПН.
За роки незалежності не виділялися кошти на розвиток ПТО. А тим часом управлінська команда кожного президента спочатку гучно кричить про пріоритет підготовки кваліфікованих робітників, ухвалює низку документів, а потім по-барськи «роздає» цілі комплекси споруд ПТНЗ. Це робиться під гаслами «оптимізації».
Всеукраїнська асоціація працівників профтехосвіти впродовж 15 років свого існування бореться з владними структурами, які займаються «приватизацією». ВАПП, зокрема, відстояла Міжрегіональне ВПУ зв’язку в Києві.
На жаль, багато інших закладів втрачено. За останні два десятиліття тільки в столиці ліквідовано 21 училище. Може, інші заклади одержали їхні приміщення для розширення навчальної бази, майстерень чи гуртожитків? Позашкільні установи — для станцій і клубів технічної і художньої творчості? Ні!
Хронічне недофінансування призвело до того, що з січня 2008 року не видано жодного підручника для ПТНЗ. У середньому забезпеченість ними із предметів професійно-технічного циклу становить 76 відсотків, із загальноосвітніх — 68 відсотків. Фонди бібліотек укомплектовано застарілими книжками, бракує художньої літератури, науково-популярних та періодичних видань для молоді.
Останніми роками дедалі частіше лунають пропозиції про скорочення термінів підготовки робітника і навіть виведення з навчальних планів училищ середньої освіти... Чинуші, схаменіться! Як ви збираєтесь реалізувати положення щодо фундаменталізації професійного навчання? Торуючи пропонований шлях, ми відкинемо профтехосвіту в 60-ті роки ХХ століття.
Надзвичайно болючим залишається питання забезпечення оплати праці, зокрема, викладачів і майстрів виробничого навчання. А стипендії учнів ПТНЗ вдвічі менші, ніж у технікумах. Чому так?
На жаль, не всі рішення з проблем підготовки кваліфікованих кадрів мають випереджувальне законодавче забезпечення. Підтвердженням цього може бути розпорядження уряду від 21 січня 2009 р. № 42-р.
До нього додається перелік підпорядкованих МОН 134 ПТНЗ, в т. ч. 23 тих, які функціонують у структурі 13 ВНЗ, що проводять підготовку робітників. Причому, в розпорядженні записано: «Передати для тимчасового виконання...». На який термін пропонується ця тимчасовість?
Яка доля чекає заклади, що не потрапили до списку 134 «щасливчиків»?
Гострі проблеми системи спричинені, зокрема, і недосконалою законодавчою базою. Закон України «Про професійно-технічну освіту» (1998 р.) відіграв позитивну роль у збереженні системи від руйнування, сприяв розв’язанню багатьох актуальних завдань підготовки кадрів. Однак нині він вичерпав себе і за низкою положень не відповідає викликам інформаційно-технологічного суспільства навіть за назвою.
Необхідно розробити й прийняти новий закон про професійну освіту (як у Німеччині), або про професійну освіту і навчання (як у багатьох країнах ЄС).
...Дуже хочеться вірити, що нинішня влада припинить роздавання приміщень ПТНЗ й зробить усе для того, щоб державна політика була цілісною і реальною.
Нелля НИЧКАЛО, академік-секретар Відділення ПТО і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук.
