— Богодухівка — поселення козацьке, старовинне. Тут закоренився рід видатного богатиря Івана Піддубного, — з гордістю розповідає про рідне село секретар сільради Любов Гвоздь. — У нас понад тисячу дворів і населення близько чотирьох тисяч, — продовжує. — Є школа, дитсадок, лікарська амбулаторія, Будинок культури, бібліотека, церква, народний музей ще й картинна галерея.
Особливо пишаються богодухівці народним фольклорно-етнографічним колективом «Веселі молодички» (на знімку), який багато років діє при сільському Будинку культури. У його складі — педагоги, медпрацівники, підприємці, домогосподарки. Співочий гурт — лауреат не лише районних, а й обласних та всеукраїнських фестивалів і конкурсів. Без «Веселих молодичок» не відбувається жодне сільське свято.
— На таких талановитих, завзятих жінках, як у нас, тримається духовність і культура села, — переконана керівник самобутнього ансамблю Тамара Черевань. — Я також родом з Богодухівки. Любов до народного мистецтва передала мені моя мама, Лідія Степанівна Таран. Вона й зараз поруч зі мною, співає в колективі, надає приклад молодим, як любов до пісні наснажує в житті, робить його змістовним і цікавим. Співають в ансамблі мої вірні подруги Валентина Гоцало, Таїсія Городнича, Лідія Кравченко, Олена Лук’ященко, Катерина Панченко, Ірина Скалько, Лідія Міщенко, Ніна Науменко. Всі жінки — добрі фахівці на роботі, дбайливі матері, чудові домогосподині, майстри народних ремесел. Вони зберігають старовинні звичаї, збирають фольклор, залучають до цього молодь. Вони — найактивніші у сільській територіальній громаді, на них тримається все наше громадське і культурне життя, — підкреслила Тамара Черевань.
Спілкуючись з богодухівськими активістками, говорили й про сільські проблеми, про гідне пошанування нелегкої праці сільської жінки. У всіх цивілізованих країнах, згадали, давно вже запроваджено свято на честь селянок. Існує навіть Міжнародний день сільських жінок, який відзначають щороку, 15 жовтня. Для України це дуже вдалий день. Адже напередодні, 14 жовтня, святкують Покрову Пречистої Богоматері, День українського козацтва. А наступного, 15-го, доречно було б встановити День сільських жінок України.
На жаль, у державі, де роль сільської жінки надзвичайно велика, досі не запроваджено цього свята. Хіба державні мужі не знають, що на селянках лежить турбота не тільки про власну родину, дітей, затишок в оселі, підсобне домашнє господарство, присадибну ділянку? Часто саме сільські жінки керують органами місцевого самоврядування, сільськогосподарськими товариствами, фермерськими господарствами, працюють у них головними спеціалістами, керівниками виробничих підрозділів. Очолюють жінки шкільні і дошкільні заклади, дільничні лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії. Вони, берегині, стоять на варті наших культурних цінностей, національних обрядів, звичаїв, свят...
Мені відомо, що Всеукраїнська громадська організація «Спілка сільських жінок України», яку очолює голова фермерського господарства з Полтавщини Галина Скарга, давно відстоює право селянок на своє свято. Не раз правління цієї організації зверталося з листами до керівників держави з пропозицією встановити свято сільських жінок. Однак ці прохання не були почуті.
Залишається сподіватися, що з приходом до влади нових сил в органи місцевого самоврядування та у вищі ешелони влади справедливість врешті-решт візьме гору. Селянки-трудівниці, які стоять біля колиски нації, оберігаючи її пісню, мову, культуру, звичаї, будуть належно пошановані.
Черкаська область.
