На Волині в лісовому урочищі Лопатень Ківерцівського району відбувся традиційний зліт колишніх народних месників. Цього року завдяки розпорядженню голови облдержадміністрації Бориса Клімчука влада на місцях посприяла, щоб усі ветерани, яким ще дозволяє здоров’я, зуміли прибути сюди. Окрім транспорту, їм виділили супроводжуючих.
Ветеранів вітали, говорили слова подяки, частували партизанським кулешем. Повноправними господарями свята почувалися учні Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Вони зустрічали поважних гостей та опікувалися ними, стояли в почесній варті, вели програму і подарували всім чудовий концерт.
Був серед учасників свята і колишній партизан Олександр Королюк із села Пульмо Шацького району. Щоб дістатися сюди, йому довелося подолати понад 230 кілометрів.
Із багатьох промов в душу найбільше запали слова Іллі Сизонця. Двадцятирічним юнаком він зустрів війну на посаді командира взводу в легендарній Брестській фортеці. Більш як половина бійців його взводу тоді загинули. А ті, хто вижив, зі зброєю дісталися на північ Волині, де перейшли до народних месників. Згодом їхній загін імені Котовського влився до Брестського партизанського з’єднання і діяв на території Брестської і Волинської областей. На рахунку загону сотні вбитих гітлерівців, 25 пущених під укіс ешелонів. У листопаді 1943 року, напередодні Жовтневих свят, його бійці підірвали стратегічний міст через річку Муховець поблизу Бреста.
— Сьогодні з нашого партизанського взводу, — з гіркотою каже ветеран, — залишилося лише троє. Четвертий наш солдат — Герой Радянського Союзу Василь Газін — навічно застиг у граніті в селищі Ратно, і ми, тільки-но з’являється можливість, провідуємо його, кладемо до пам’ятника квіти. Мені вже 89, але хочу дожити до того часу, коли Україна розквітне, коли наш працьовитий і добрий народ заживе заможно.
