Учора у Києві представники Польсько-Української господарської палати ділилися з журналістами проблемами, що постали перед бізнесменами обох країн.
У пресі Польщу постійно називають нашим адвокатом на Заході, але дедалі частіше поляки хочуть бути не нашими адвокатами, а партнерами й спільно заробляти гроші. Це вигідно обом народам. Бо поява нових інвестицій — це поява нових робочих місць, а відтак — підвищення рівня життя. Що стоїть на заваді українсько-польському економічному співробітництву, вчора розповідали екс-прем’єр-міністр Польщі, голова дорадчого комітету Польсько-Української господарської палати Лешек Міллер, голова цієї палати Яцек Пєхота, заступник голови палати Олег Дубіш та керівник відділу сприяння торгівлі та інвестиціям у Посольстві Республіки Польща в Україні Анджей Грабовський.
Найбільша проблема, що нині постала перед бізнесом обох країн, подолати наслідки світової фінансової кризи. Товорооборот між країнами 2009 року порівняно з 2008-м упав на 46,7 відсотка і становить усього близько 3,5 мільярда доларів. Тоді як на початку 2009-го уряди сподівалися на 9 мільярдів. «Сьогодні важливо, щоб ми швидко спромоглися відновити докризовий рівень співпраці. Я сподіваюся, що ми швидко досягнемо обсягу товарообігу в 10 мільярдів доларів», — додав Анджей Грабовський, переконуючи, що «кризове дно» уже позаду.
Інша проблема пов’язана з інвестиціями. За словами Олега Дубіша, український бізнес вклав в економіку Польщі 49,5 мільйона доларів, а з польської сторони сума інвестицій сягає від 500 мільйонів до одного мільярда доларів. Це величезний розрив, який слід ліквідовувати. Хоча цифра українських інвестицій у Польщу викликає сумнів. Найбільші наші інвестори — Індустріальний Союз Донбасу, який купив металургійний комбінат Гута Ченстохова та Гданський суднобудівний завод; АвтоЗАЗ, який володіє варшавським автомобілебудівнім заводом FSO, а також група «Приват» та компанія «Неміроф». Лише ІСД у розвиток Гути Ченстохова вклав 595 мільйонів злотих (близько 200 мільйонів доларів). Проте не виключено, що статистика так занижує нашу участь в інвестиційному процесі через те, що більшість коштів йдуть через Кіпр. Саме ця країна і в Польщі, і в Україні посідає перші місця за кількістю інвестицій.
Ще один аспект, про який не можна не сказати, — структура інвестицій. Якщо український бізнес у Польщі представляють великі компанії, то польський в Україні — здебільшого малий та середній бізнес. Власне, один з головних напрямків роботи Польсько-Української господарської палати — це захист підприємців. Як розповів Яцек Пєхота, у Польщі свого часу був ухвалений закон, який спростив роботу підприємців: «З’ясувалося, що у Польщі було аж 46 різних інспекцій та організацій, які мали право перевіряти підприємців. Ухваливши закон, ми уніфікували роботу цих органів. Проте тут в Україні ми дізналися, що лише в Міністерстві аграрної політики їх 12, а скільки ж тоді усього, якщо додати усі міністерства!».
Про проблеми польських інвесторів можна говорити довго. На жаль, більшість з них погоджуються розповісти про них «не для друку». Усі скаржаться на нескінченні перевірки, суперечливість та змінність законодавства, слабкість судової системи. «Кожен ранок зустрічаю інспектора санепідемстанції, раз на місяць — пожежного, і усім тут треба дати хабара», — розповів мені свого часу один з польських підприємців, який вирішив організувати м’ясопереробний завод. Однак, незважаючи на усі ці складнощі, польські підприємці продовжують інвестувати в Україну, а українські компанії уже представлені на ринку Польщі. Більше того, за даними посольства Польщі в Україні, навіть кризового 2009 року потік інвестицій з Польщі в Україну не припинявся.
Тетяна ПАСОВА.