У Каневі 30 квітня урочистим зібранням прихильників великого українського поета Максима Рильського розпочалося відзначення 115-ї річниці з дня його народження. На Тарасову землю прибули гості з Києва, з рідного села Рильського Романівки, що на Житомирщині. З найвіддаленіших сіл Черкащини приїхали вчителі та їхні вихованці—лауреати поетичних конкурсів, прийшли численні шанувальники.
Родина Рильських і Канів, Рильський і Шевченко є цілісними духовними поняттями. Ще у травні 1861-го Тадей Рильський разом із групою студентів та професорами Київського університету зустрічав «з чужої чужини» домовину Тараса Шевченка на лівобережжі Дніпра. Потім несли її до церкви Різдва, де відбулася панахида. Останки Кобзаря Тадей Рильський, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Павло Житецький, Михайло Драгоманов разом з рідними Тараса Шевченка супроводжували на пароплаві «Кременчук» до самого Канева. Далі на раменах несли труну від Успенського собору до Чернечої гори. Молоді люди кілька днів опоряджали могилу Шевченка.
На Чернечу гору родина Рильських приїздила по кілька разів на рік. Максим Тадейович привозив сюди спочатку своїх синів, потім — онуків. У травні 1961-го Максим Рильський уперше привіз до Шевченка свого тезку — малого Максима Рильського. Максим Георгійович не став письменником (до речі, як і інші нащадки славного роду), але вже багато років робить надзвичайно важливу справу як громадянин та інтелігент — береже пам’ять і свого діда, і його соратників по перу. Наразі Максим Рильський є головою правління «Фонду Максима Рильського «Троянди й виноград», який підтримує творчо обдаровану молодь, зокрема Черкащини, Житомирщини і Волині, займається видавничою діяльністю.
На літературно-мистецькому святі у Каневі звучали молоді голоси. Власні вірші прочитали Аделіна Чупріна з Ліплявого, Лілія Постарнак з Бобриці, а твори Рильського виконали лауреати молодіжних поетичних конкурсів. З радістю і вдячністю Максим Георгійович вручив юним талантам репринтне видання першої збірки Максима Рильського «На білих островах», яке побачило світ завдяки підтримці редакції газети «Голос України». До речі, 15-річний поет Максим Рильський видав цю збірку рівно 100 років тому. Її вихід ще встигла привітати Леся Українка. А між першою і останньою збірками вмістилося їх понад три десятки, а ще кілька книжок статей і публіцистики, тисячі перекладів з 13 мов світу.
Про визначного мовознавця, майстра української поезії, великого вченого і філософа, інтелігента, котрого друзі називали Максим Добре Серце, говорили на літературному вечорі в Каневі завідувачка відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології АН України Леся Вахніна, заступник директора Інституту літератури АН України Сергій Гальченко, київський поет Петро Засенко і канівський — Микола Шамрай, заступник голови Канівської райдержадміністрації, лауреат 2-го Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград» Віра Носенко, голова канівського відділення «Союзу українок» Віра Гнуча, краєзнавець Михайло Іщенко, представник корпорації «Еталон», котра є меценатом багатьох творчих проектів Фонду Максима Рильського «Троянди й виноград», Анатолій Некрасов. Яблуками «доспілими, червоними» із саду Рильського з рідної його Романівки частувала учасників творчого зібрання директор музею Максима Рильського Марія Авраменко. Піснею про рідне село вітали присутніх канівський пісенний гурт «Сузір’я», яким керує Мар’яна Сторчоус.
Максим Рильський та учасники літературного свята піднялися на святу Тарасову Гору, поклонилися світлій пам’яті Великого Кобзаря.
Черкаська область.
