Сувенір, зроблений власноруч, це завжди оригінальний подарунок, бо випромінює душевне тепло і гармонію. Більше того, творчість збагачує внутрішній світ майстра, відкриває приховані життєві сили. У цьому переконана Олена Ашихміна — майстриня шедеврів із солоного тіста — з мальовничого села Дороганівка на Дніпропетровщині.

— Олено Сергіївно, як давно займаєтеся виготовленням картин із солоного тіста?
— Порівняно недавно — як вийшла на пенсію, і ми з чоловіком переїхали за місто. З’явився вільний час. А творчий потенціал у мене завжди був: добре малюю, вмію плести і вишивати. Відвідую творчі виставки. Особливо люблю картини, на яких зображено квіти, фрукти, ягоди і... чаювання за самоваром.  У певний момент вирішила і сама спробувати... Мої найкращі спогади про село пов’язані з безтурботним дитинством, квітучими садами, безкраїми полями з соняшниками, бджілками. І коли я взялася за створення своєї першої роботи, то вже знала, що вона буде присвячена українському селу.
— Як створюєте картини?
— Все залежить від натхнення. Навесні або влітку хочеться творити щохвилини. На дерев’яній дошці малюю ескіз із найдрібнішими деталями. Після цього замішую тісто. В Інтернеті знайшла багато його рецептів і зрозуміла, що з ним можна експериментувати. Для мене оптимальний такий: 250 г житнього та 250 г пшеничного борошна, 200 г звичайної дрібної солі і 250 мл води. Готове тісто має бути еластичним і не повинне липнути до рук. Додаю й ложку олії, аби тісто не висихало занадто швидко і не вкривалося скоринкою під час роботи. Далі розкочую його і вирізаю окремі елементи. При оформленні композицій також використовую клей ПВА, чорний перець, гвоздику, насіння соняшнику, крупи, за допомогою яких роблю носики, вічка, плодоніжки. При створенні картин із тіста знадобиться все, що має рельєфну поверхню або без потреби припадає пилом у будинку. Головне — виявити фантазію, і картина передаватиме ваші думки, почуття й душу. Коли роботу закінчено, її треба висушити. Я роблю це на відкритому повітрі і лише взимку використовую духовку. Коли все добре висохне, вироби грунтую білилами, а коли висохне й грунтовка, розфарбовую гуашшю. Багато майстрів надають тісту кольору на етапі замісу, додаючи в нього харчові барвники, я ж фарбую картину після сушіння, оскільки в процесі можу додати або прибрати деякі елементи. Потім покриваю виріб безбарвним лаком, який додає блиску і запобігає розкришуванню.
— Є якісь правила? 
— У мене воно тільки одне: картина не повинна бути заважкою. В процесі її створення потрібно враховувати вагу тіста. Важлива й швидкість ліплення, адже від неї залежить якість майбутнього твору. Але це прийде з досвідом, якщо постійно працювати з тістом.
— Як до вашого захоплення поставилися рідні?
— І моя родина, і друзі від нього просто в захваті. Усім подобаються мої сувеніри, особливо великодні та різдвяні, що дуже мене тішить. До речі, чоловік — пасічник, і на кожній картині я намагаюся обов’язково зробити бджілку. Це тепер — немов мій автограф! Ліпити фігурки й картини з солоного тіста — саме задоволення. Якщо у вас із першого разу щось не вийде, не турбуйтеся. Трохи терпіння й фантазії — і вироби з солоного тіста прикрасять не лише інтер’єр вашого будинку, а й оселі ваших друзів і рідних. До того ж, здавна вироби з тіста вважалися оберегами добробуту в домі.
На знімку: майстриня зі своєю першою роботою.
Фото автора.