Комісія при Верховній Раді у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років підсумувала результати своєї роботи в минулому році. Найважливіші питання, що стосуються захисту історії всенародного опору фашистським загарбникам, відстоювання законних прав та інтересів колишніх підпільників і партизанів, а також членів їх сімей, увічнення пам’яті підпільно-партизанського руху в Україні не раз обговорювали на її засіданнях.

За паперовою рутиною — людські долі

На семи зібраннях розглянуто 16 важливих загальних питань, 37 матеріалів стосовно визнання громадян України учасниками підпільно-партизанської боротьби, 52 заяви і додані до них документи про видачу довідок дітям колишніх партизанів і підпільників, які піддавались репресіям і переслідуванням з боку окупаційної влади у зв’язку з партизанською діяльністю батьків.

За цей час Комісія у справах колишніх партизанів видала 109 довідок та офіційних документів про участь окремих осіб у діяльності партизанських формувань та підпільних організацій, а також про час та місце захоронення учасників підпільно-партизанського руху, загиблих у роки війни.

Торік до неї звернулись 162 особи з проханням розшукати колишніх партизанів, оформити документи, які б підтверджували участь заявників у підпіллі, про допомогу їм. Чимало дітей партизанів, загиблих у період війни або після її закінчення, звертаються із цими питаннями. Зібрання таких відомостей вимагає тривалої пошукової роботи в архівних документах, виявлення однополчан, які за цей період декілька разів могли змінювати місце проживання. Комісія надає заявникам можливу конкретну допомогу або ґрунтовні роз’яснення.

Слід зауважити, що за пропозицією Комісії у справах колишніх партизанів до указу Президента, датованого 18 вересня 2007 року, внесено пункт про встановлення меморіальних знаків «Область партизанської слави» на кордонах регіонів, в яких наймасштабніше здійснювалась підпільно-партизанська боротьба. Минулого року в березні було опитано очільників Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Одеської, Рівненської, Сумської та Чернігівської областей щодо виконання цього документа. Більшість із них на той час знаки вже встановили, а решта повідомляли про закінчення робіт. Отриману інформацію після розгляду на засіданні комісії надіслано Президенту.

На одному із засідань за доповіддю голови комісії Василя Конькова розглянуто питання про завершення облаштування та наповнення експонатами Київського міського музею партизанської слави. Відкриття цього філіалу Київського історичного музею у столичному парку Партизанської слави було призначено головою Київської міської державної адміністрації Леонідом Черновецьким на травень 2008 року. Члени комісії та президії Київської міської організації партизанів і підпільників брали активну участь в організації урочистостей з нагоди його відкриття.

Історичну справедливість відновлено

Газета «Новини Придесення» Козелецького району Чернігівської області 12 січня 2008 року опублікувала статтю «історика» М. Гузія під назвою «Наші стріляють — німці падають», яка містила наклеп на колишнього командира партизанського з’єднання імені М. О. Щорса Чернігівської області Ю. Збанацького — Героя Радянського Союзу та кавалера орденів Жовтневої Революції, двох орденів Червоного Прапора, трьох орденів Трудового Червоного Прапора та «Дружби народів». Автор піддав сумніву діяльність партизанів на Остерщині і загалом у Чернігівській області.

Заслухавши доповідь заступника голови комісії, керівника прес-групи В. Римара, члени комісії, серед яких були й учасники партизанської боротьби на Чернігівщині, одностайно висловили думку, що стаття є абсолютним вимислом, надрукована з метою применшити роль підпільно-партизанського руху в боротьбі з окупантами. За рішенням комісії результати перевірки опубліковано в періодиці.

У листопаді 2008-го було також заслухано питання про необґрунтоване позбавлення Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України почесного звання імені Героя Радянського Союзу, професора Петра Буйка. Воно було присвоєно в 1952 році Радою Міністрів України. Але через зміну найменування закладу та передачу його у відання Академії медичних наук без пояснення причин звання знято, хоча профільна діяльність інституту практично не змінилась. Члени комісії та прес-група розцінили такі дії як факт адміністративного свавілля і висловились за повернення закладу цього достойного найменування. Професор Петро Буйко 1933 року очолював інститут; під час війни добровільно пішов на фронт командиром санітарної частини дивізії. Після втечі з полону організував у тилу ворога підпільну організацію, став таємно лікувати поранених бійців і офіцерів Червоної Армії, потім перейшов до партизанського загону. Оперуючи у приватному буднику тяжко пораненого партизана, потрапив в оточення і на очах жителів села Ярошівка Київської області, разом із мешканцями партизанської явочної квартири був спалений живцем. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Вже після війни в Україні діяла лікарська династія вчених медиків Буйків.

Ніхто не забутий

У червні нинішнього року Комісія у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років широко відзначила 60-річний ювілей своєї діяльності. Підготовка до свята почалася ще наприкінці 2007 року. У травні 2008-го комісія зверталася з листом до Голови Верховної Ради про відзначення ювілею на державному рівні. Але через нештатні події та відсутність нормальної діяльності депутатського корпусу ці пропозиції залишилися нерозглянутими. Шостого червня 2008 року, в день ювілею, відбулося її розширене засідання, в якому взяли участь члени бюро і президії Київської міської організації, активісти підпільно-партизанського руху та молодь. На захід було запрошено керівників республіканських та київських міських ветеранських організацій, кореспондентів радіо та телебачення. Цю подію висвітлювали газети «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Комуніст», та «Ветеран України». До речі, майже два роки комісія працювала над альманахом, присвяченим 60-річчю своєї діяльності. Рукопис ось уже рік перебуває у видавництві Верховної Ради і не друкується через відсутність на це коштів.

Уже всьоме День партизанської слави, 22 вересня, відзначається в Україні на державному рівні. Цьогоріч привітання надійшли від Президента та Прем’єр-міністра. За дорученням глави держави його секретаріат надіслав листи Голові Ради Міністрів АР Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міським державним адміністраціям. Уряд утворив оргкомітет, який працював над заходами, приуроченими до цього дня. Державний комітет у справах ветеранів прийняв у клубі Кабінету Міністрів представників підпільно-партизанських організацій із різних регіонів країни і вручив колишнім партизанам і підпільникам відзнаки Кабміну, а також Державного комітету у справах ветеранів. Такі заходи відбулися в усіх областях.

У Києві офіційну частину цього свята проводили в парку Партизанської слави. Підпільників, їх родичів та просто громадян міста частували солдатською кашею в ресторані «Партизан» Дарницького району.

Торік ветеранські організації підпільно-партизанського руху працювали в тісному контакті зі схожими організаціями всієї країни. Члени комісії та представники бюро і президії Київської міської організації партизан і підпільників виступали зі спогадами перед учнями шкіл і студентами вузів.

На початку листопада минулого року очільники Комісії у справах колишніх партизанів та її активісти взяли участь у зустрічі ветеранів із Прем’єр-міністром. На зібранні виступив заступник голови комісії, глава Київської міської організації партизан і підпільників, полковник запасу В. Рибалевський. Він наголосив, що державні органи влади повинні уважніше ставитися до колишніх добровільних захисників Вітчизни.

Делегація членів комісії на чолі з її головою Василем Коньковим 22 та 25 вересня зустрічалася із слухачами і викладацьким складом Академії управління МВС, а 20 вересня — з учнями та викладачами Київського національного торговельно-економічного університету та Вищого комерційного училища. У жовтні її представники взяли участь у відзначенні 20-річчя з дня утворення у Вищому комерційному училищі музею партизанської слави і влаштували прийом делегації партизан і підпільників Одеси.

У грудні відбулися презентація книжки В. Фінансової «Мы этот день приближали...», а також «круглий стіл» у Мінську «На захист правди про Велику Вітчизняну війну», в роботі якого брав участь член Комісії у справах колишніх партизанів професор А. Чайковський.

Велику роботу торік проведено й із підготовки та відзначення ювілейних дат видатних партизанських полководців. На запрошення Овруцьких районної держадміністрації та районної ради делегація комісії, Київської міської організації та учасників підпільно-партизанської боротьби на території Овруцького та колишнього Словечанського районів взяла участь у відзначенні 100-річчя від дня народження О. Сабурова, а в жовтні партизани і підпільники — учасники визволення Овруча від німецько-фашистських загарбників взяли участь у врочистостях з цієї нагоди. Також відзначено 100-річчя з дня народження колишнього командира з’єднання партизанських загонів, Героя Радянського Союзу, генерал-майора М. Наумова та 110-ту річницю видатного розвідника, Героя Радянського Союзу, полковника Д. Медведєва. Про всіх ювілярів Комісія у справах колишніх партизанів готувала документальні матеріали, які друкувались в періодичній пресі.