25 листопада — 170-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького

Тепер на родовій садибі стоїть бронзове погруддя письменника, а у кімнатах білостінного будинку розміщується державний літературно-меморіальний музей «співця українських народних характерів».

Як «Кожум’яки» «За двома зайцями» створили

Незмінний, упродовж кількох десятиліть, директор «Нечуєвого гнізда» заслужений працівник культури Сергій Хаврусь, котрий про свого знаменитого земляка знає «майже все», щоразу веде екскурсії з натхненням і творчим піднесенням. Для нього, людини захопленої і завзятої, Іван Семенович — невичерпне джерело досліджень і пошуків.

— З шкільної парти, — розповідає Сергій Левкович, —ми знаємо про Івана Семеновича як про творця безсмертних творів «Кайдашевої сім’ї», «Миколи Джері» тощо. Але широкому загалові мало відомо, що Михайло Старицький не створив би своєї знаменитої і популярної до наших днів вистави «За двома зайцями», якби не Нечуй-Левицький. Саме Іван Семенович, — продовжує Сергій Хаврусь, — придумав сюжет про сватання крутія-пройдисвіта до київської міщанки.

Свою п’єсу він назвав «На Кожум’яках», тобто її дія відбувалася на одному з київських кутків Подолу. У 1833 році Михайло Старицький попросив у Нечуя згоди скористатися написаною ним комедією. Письменник відповів ствердно, і невдовзі з’явилася вистава з власноручним підписом Михайла Петровича «Панська губа, та зубів нема (За двома зайцями) скомпоновано Старицьким та Левицьким».

П’єса миттєво завоювала прихильність глядачів. Роль Голохвастова виконував неперевершений Петро Саксаганський. «За двома зайцями», саме такою врешті-решт утвердилася назва вистави, стала візитною карткою Київського літературно-артистичного товариства. Однак що більше ставили улюблений серед глядачів драматичний твір, то дедалі частіше «забували» вказувати співавторство письменника зі Стеблева. Сам же Іван Семенович, маючи характер винятково скромний, делікатний, ніколи не нагадував Михайлові Старицькому про «борг». З плином часу про першу появу на світ «За двома зайцями» зовсім забули і перестали згадувати першого його автора. Не з’явилося благородного імені творця знаменитої п’єси і в титрах однойменної кінокомедії. А тим часом чудовий високохудожній фільм з тріумфом вийшов на екрани колишнього СРСР і став взірцем Київської кіностудії імені Довженка.

— Тому, — підсумував Сергій Левкович, — вистава і кінофільм «За двома зайцями» — це величний пам’ятник українським велетам духу Іванові Нечую-Левицькому та Михайлові Старицькому.

«Всеобіймаюче око України»

— Мало знають нині про Нечуя-Левицького як про письменника історичної теми, — вів далі дослідник Сергій Хаврусь. — Іван Семенович написав самобутні романи «Єремія Вишневецький» та «Іван Виговський». Видрукував історичні праці «Перші київські князі Олег, Ігор, Святослав і святий Володимир і його потомки», «Український гетьман Богдан Хмельницький та козаччина», «Руїна на Україні. Українські гетьмани Дорошенко, Многогрішний та Самойлович», чимало інших.

У радянські часи ці твори письменника замовчувалися і заборонялися, бо на них поставили тавро «буржуазно-націоналістичних». Їх не видавали. У 1878 та 1884 роках у львівському журналі «Правда» було надруковано статтю Нечуя-Левицького «Сьогочасне літературне прямування», котра викликала з боку молодого Івана Франка палку полеміку. Втім, пізніше Каменяр високо оцінив внесок Нечуя-письменника, літературознавця, етнографа, мовознавця і назвав його «всеобіймаючим оком України».

Іван Нечуй-Левицький був першим, хто подав системний огляд української міфології. Його розвідка «Світогляд українського народу» —перлина національної духовної скарбниці. У ній автор яскраво і колоритно показав картини народного життя, самобутній і неповторний світ своїх пращурів. У розповідях постають зримі образи української міфології, а також самі легенди про створення світу, мирове дерево дуб, народні традиції і вірування. На жаль, цю роботу також було засуджено як «шкідливу» і «націоналістичну» і з часу друку у львівській «Правді» 1876 року не передруковували. Лише у часи незалежності України за редакцією Олекси Мишанича видавництво «Обереги» випустило у світ кілька видань унікальної праці Нечуя-Левицького.

— Різнобічний Нечуй, «володар сонячної слави», —завершив розповідь лауреат літературно-мистецької премії імені Нечуя-Левицького та краєзнавчої імені Максимовича Сергій Хаврусь, — завжди цікавий, притягальний і сьогодні. Тому у ці ювілейні дні багато шанувальників його творчості приїздять до Стеблева, щоб вклонитися його пам’яті. Тут, на березі стрімкої Росі, збереглися могили Нечуєвих батька і діда, колишніх стеблівських священиків, яких дуже поважали селяни. Квіти незабуття також устелять ці святі місця. У Корсунь-Шевченківській художній галереї зараз триває виставка «Пейзажі у творчості Нечуя-Левицького». На літературно-мистецькому святі, присвяченому 170-річчю письменника, привітають нових лауреатів премії імені Нечуя-Левицького. І, звичайно, знову, за традицією, з великим успіхом пройде вистава «Кайдашева сім’я» у виконанні артистів Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Черкаська область.