77-річна Марія Бабічин (на знімку) з високогірного села Свобода Міжгірського району рукоділлям займається з дівоцтва. Робота з веретеном і біля куделі — одна з її найулюбленіших навіть у поважній старості. Своїх дітей, яких ростила сама через передчасну втрату чоловіка-годувальника, багатодітна мати Марія Михайлівна змалечку одягала в домашнє вбрання. Жінка вважає, що саме виготовлений її мозолястими руками одяг з овечої вовни рятував синів і дочок від хвороб...
Як зачула вона, що киянин-волонтер Микола Стребков (він у ведмежому закутку має літню дачу) закупив у навколишніх селах вовну і закликає жіноцтво глибинки посприяти у забезпеченні учасників АТО теплим одягом, то однією з перших відгукнулася і моторно взялася за спиці. Почала плести светри, капці (шкарпетки).
«Я вже знаю, що таке війна за мирного часу», — каже Марія Михайлівна, розповідаючи важку особисту історію. Її сину Миколі, нині заслуженому працівнику автотранспорту, довелося під час строкової служби у збройних силах Союзу одним із перших відправитися в Афганістан танкістом і брати участь у чужій брані майже два роки. Побожна горянка зізнається, що як тоді щиро молилася за повернення сина, так і тепер щоденно благає Всевишнього, щоб мужні захисники України повернулися додому живими й здоровими.
І хай светри та шкарпетки зі Свободи захистять наших вояків від підступних хвороб у холодний зимовий період на Донеччині та Луганщині! Зодягнувши таке вбрання, кожен оборонець відчує і тепло роботящих рук сільських майстринь із верховинського краю: Марії Бабічин, Ганни Кочерган, Гафії Біланин, Гафії Бабічин. А також тих, хто обробляв руно (тобто пряв вовну на нитки): Василини Руснак, Марії Красняник, Юстини Крьоки, Марії Підберецької.
Міжгірський район
Закарпатської області.
Фото автора.
