Державний архів Закарпатської області кілька років плідно співпрацює з архівами Угорщини, Словаччини, Румунії та інших європейських країн.

Лист Хмельницького знайшли в Румунії

— Ми уклали офіційні угоди на співробітництво із зарубіжними колегами, — розповів після поїздки до Румунії голова Державного комітету архівів України Олександр Удод. — Угоду з румунською архівною службою підписано ще 1995 року. Але досі її практичною реалізацією займався хіба що директор Держархіву Закарпатської області Михайло Делеган. Після того, як Президент України підписав Указ про відзначення 70-річчя Карпатської України, Михайло Васильович нагадав, що в румунських архівах є відповідні документи. Це й зумовило поїздку до Румунії. Разом з Михайлом Делеганом й начальником управління інформації та міжнародного співробітництва Держархіву України Юлією Прилепішевою ми відвідали повітовий краєзнавчий музей у Сату-Маре, повітовий музей та університет у Клужі. Зустрілися з генеральним директором Національного архіву Румунії Доріаном Добринку. Говорили про відновлення й поглиблення співпраці між державними архівами двох країн. А це і спільні виставки архівних документів, і наукові конференції, і виявлення та обмін документами, і підготовка спільних видань. Окремі документи з історії України румунські архівісти передадуть нам для виставок в Ужгороді, Чернівцях, Львові та Одесі.

У 2004 році Румунія вступила в НАТО, торік — у Євросоюз. Отже, на зустрічі йшлося й про досвід входження архівної системи постсоціалістичних держав у демократичне суспільство. Подібним досвідом діляться з нами Латвія та Польща.

— На прохання нашої делегації у Клужі відкрили виставку документів, пов’язаних з історією України, — додає Михайло Делеган. — І там, несподівано для себе, ми зробили сенсаційне відкриття — натрапили на оригінал листа Богдана Хмельницького до тодішнього уряду Молдавії. Це 1648 рік! Хмельницький просить сусідів про підтримку визвольних змагань українців та акредитацію свого посла. В архівах Румунії — цілий пласт документів, які стосуються історії й інших країн Карпатського регіону — Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини. Ми з румунськими колегами взялися за видання багатотомного збірника таких документів. Уже вийшов перший том, на черзі — другий.

Де ви, браття меценати?

Уже кілька десятиліть українська громада румунської Мараморощини звертається до материкових земляків з проханням — встановити у Сату-Маре погруддя Тараса Шевченка. Нарешті, Товариство закарпатців у Києві, яке очолює народний депутат України Станіслав Аржевітін, профінансувало виготовлення погруддя Кобзаря. Румунська сторона вже відвела місце й до кінця року погруддя планують встановити.

У Румунії наша делегація відвідала україномовне село Мікули повіту Сату-Маре. Учні місцевої школи українськими підручниками забезпечені слабо. Щоправда, два роки тому Станіслав Аржевітін зробив діткам подарунок. Придбав у книгарнях Києва бібліотечку української літератури, привіз її школярам. А тепер передав ще одну бібліотечку дитячої літератури. Підручники та книжки київського видавництва «Генеза» привіз дітям і Олександр Удод. За дорученням уряду, Держархів узяв шефство над цією школою і буде забезпечувати її підручниками із фондів Міносвіти.

На недавній колегії Держкомархіву України досвід співробітництва закарпатців із зарубіжними архівістами вирішено поширити і в інших регіонах. Видати відповідну брошуру допоміг той же Станіслав Аржевітін. До слова, він успішно реалізовує й свій задум — видати в серії «Історія верховинського села» десять томів про село Колочаву, в якому пройшли його дитинство і юність.

— Нині архівна справа, як й українська культура загалом, — каже Олександр Удод, — потребує допомоги меценатів. У напіввологих приміщеннях гинуть унікальні архівні документи, а ми самі цьому лиху не зарадимо. Наша історія знає багатьох меценатів — Терещенки, і Тарнавські, і той же Августин Волошин. Щоб привернути увагу еліти суспільства до цієї справи, маємо намір скликати всеукраїнський форум «Меценатство і архівна справа» і провести його в Українському домі.

Ужгород.