— Сучасні книжки-крихітки не пахнуть друкарнею, у них немає книжкового духу, — каже Яків Смоляренко про один із важливих нюансів свого колекціонування. — Візьміть у руки цю книжечку. Вона красива, яскрава, видрукувана на гарному білому папері, але пахне різографом, а не типографською фарбою...

Колекціонерові це важливо. Тим паче колекціонерові зі стажем, як Яків Аркадійович. У його зібранні — понад тисяча міні-книжок, він їх підбирав майже тридцять років. Мініатюрної книжкою вважається та, розміри якої не більш як 100 х 100 мм.

— Вважається, що перша книжка-крихітка вийшла в XV столітті, — каже Яків Аркадійович. — У 1468 році Петер Шеффер видав у місті Майці книжечку форматом 94 х 65 мм, що просто підкорила вищий світ. На жаль, вона не збереглася до наших днів. У Парижі є тільки дві сторінки, які мріє хоча б побачити кожен колекціонер. Знаю, у Львові зберігається перша українська «крихітка», видана 1642 року.

Смоляренко живе в Луганську і багато років досліджує історію мікроформатних видань свого регіону. З’ясовується, 1940 року в Луганську надрукувано одну з перших радянських «крихіток» форматом 76 х 100 мм — «Мой опыт борьбы за экономию вагоно-часов». Автор — диспетчер Ртищевського відділу Пензенської залізниці В. Бєляков. А ще 1910 року в регіоні виходив дитячий журнал «Детский израэль», який видавав С. Лейфер. Очевидно, для більшої доступності журналу, в той період було видано російсько-єврейський словник-крихітку.

— На жаль, у руках його не тримав і навіть не бачив, — каже Яків Аркадійович. — Зате в моїй колекції є свої «родзинки». У 80-х роках видавництво «Донбас» (Донецьк) розпочало випуск міні-книжок. Це був, мабуть, перший серйозний підхід — цілий проект з видання художньої літератури такого формату. Але він закінчився, і нічого подібного поки що не робили.

Книжки з колекції для Якова Аркадійовича певною мірою — сенс життя. У 1994 році Смоляренко переніс інсульт, через десять років — інфаркт. Повернувся додому розгублений: як жити з ненадійним серцем? Підтримували дружина, син, дочка і — «крихітки»! За порадою відомого бібліографа Марії Нестерової, з якою Яків Аркадійович листувався, він обклався міні-брошурами, лежачи на дивані, перегортав сторінки, вдихав їхній запах...

— Це був найбільш творчий період у житті, — згадує колекціонер. — Я тоді написав багато статей про міні-книжки. Відволікся від своєї хвороби і страхів, пов’язаних з нею, почав жити в іншому, духовному, світі, і відчув, що одужую.

Сьогодні колишній інженер Луганського верстатобудівного заводу імені Леніна Яків Смоляренко видав п’ять мініатюрних книжок і написав більш як 50 статей про них. А ще він збирає синоніми до слова «міні-книжка».

Луганськ.