Рожева мрія Ейфеля

Якого кольору Ейфелева вежа? Чорна? Помиляєтеся! Вона темно-коричнева. Причому, що ближче до неба, то світліша. Сьогодні навіть важко уявити, що, на забаганку Ейфеля, його вежа мала бути... рожевого кольору. Такою вона й була від дня відкриття (1889 року) до 1892-го. Потім її перефарбували в жовтий. Ще двічі, у 1954 і 1961 роках, найзнаменитіша парижанка знову ставала рожевою. Поки врешті її не вирішили «вдягнути» в темно-коричневе вбрання й розцяцькувати ілюмінацією. А ось що не змінилося з часів Ейфеля — вежу й досі фарбують вручну щітками...

Сьогодні Ейфелева вежа — чи не головний символ Парижа і величезна стаття доходів. Протягом року до її кас підходить близько 6 млн. туристів. Місяць тому фрагмент оригінальних гвинтових сходів, на які ступала нога Ейфеля, продали на аукціоні за 180 тисяч євро! Так оцінили 700 кілограмів залізяччя заввишки 4,5 метра і 1,7 метра в діаметрі!

А колись Гі де Мопассан (який снідав тільки в ресторані вежі, бо це було єдине місце, де її не було видно), Поль Верлен, Дюма-син змагалися в дотепності, хто дасть найвлучніше прізвисько новій споруді. Вежу Ейфеля називали і «трагічним вуличним ліхтарем», і «скелетом дзвіниці», і навіть «фабричною трубою». Вона занадто відрізнялася від усього того, що будували у Франції до 1889 року. Іншими словами, не вписувалась у стандарти. Власне, так само, як і її автор, який у дитинстві вирізнявся з-поміж ровесників своїм низьким зростом. За що йому й перепадало на горіхи.

Але коли Гюставу Ейфелю виповнилося 25 років, уже ніхто не наважувався з нього кепкувати. Молодий інженер-хімік справив сенсацію в інженерних колах, застосувавши під час спорудження залізничного мосту в Бордо новітні пневматичні пристрої.

А взагалі фортуна Ейфеля любила. Протягом 18 років він спорудив 17 мостів, 31 віадук, вокзали, банки, школи, театр, церкву. Навіть доклав руку до статуї Свободи, яку Франція подарувала Сполученим Штатам. У нього було тільки дві серйозні невдачі: на початку кар’єри та в кінці. Щодо першої, то за п’ять років до успіху в Бордо Гюстав Ейфель з тріском провалився під час вступу до знаменитої Політехнічної школи. Але сумував він недовго і того самого року вступив до менш престижної, але не менш фахової Паризької центральної школи мистецтв і ремесел.

Про його останню невдачу французи воліють не згадувати. Воно й не дивно, адже на той час уже легендарного і, як сказали б у нас сьогодні, заслуженого Ейфеля зробили хлопчиком для биття і засудили до двох років ув’язнення за розтринькування грошей акціонерів. Дарма що Ейфель не мав жодного стосунку до фінансових справ. І поняття не мав, що поки він робить креслення шлюзів Панамського каналу (а саме Ейфелю першому доручили спорудження цього об’єкту), виділені на будівництво кошти йдуть... на хабарі чиновникам.

А ще про Гюстава Ейфеля казали, що, як справжній француз, він був галантним і часто закохувався. Подейкували навіть, що біля його смертного одра зібралося 25 його дітей!

Може, це й правда, а може, вигадки заздрісників. Але безперечно: своє життя він прожив не марно.

Фото з архіву «Голосу України».