З кожним роком дедалі більше сімейних пар обирають партнерські пологи, відправляючись у пологовий зал разом. Присутність батька при появі малюка на світ вже не вважається порушенням лікарняної дисципліни, і багато медиків вітають таку практику. А чоловіки, чия роль раніше зводилася до радісних (не завжди тверезих) криків під вікнами палати, дедалі частіше з гордістю кажуть: «Коли ми з дружиною народжували...» Зі збільшенням кількості шанувальників спільних пологів шириться й армія противників, які стверджують, що чоловіку в пологовому будинку — не місце. Ми вирішили розібратися в новомодному явищі.
Що це таке
Партнерські, спільні або сімейні пологи — широко поширена у світі практика. Першими їх активно почали пропагувати американські лікарі-гінекологи. Досліджуючи пологи, медики довели, що емоційна підтримка породіллі в критичний момент сприятливо впливає на процес появи малюка на світ. А оскільки навіть найкваліфікованіший медперсонал не може замінити підтримки близької людини, пологи із чоловіком стали популярними.
Деякі чоловіки всю вагітність «проживають» разом з коханою й не уявляють пологів без їхньої участі. Набагато частіше вони перебувають поруч із дружиною весь період переймів, але у найвирішальніший момент потуг ідуть. Треті ігнорують усі підготовчі етапи й з’являються в палаті на «фінальні титри», щоб помилуватися своїм малюком і сфотографувати перші хвилини його життя.
А як у них?
У багатьох європейських країнах питання присутності батька при пологах не стоїть узагалі: там усі чоловіки вважають своїм обов’язком бути із дружиною в цей момент. У Німеччині, наприклад, практично всі пологи партнерські. У Швеції татові дістається почесна місія перерізання пуповини немовляти. Китайським чоловікам не тільки дозволяється перебувати в пологовій палаті, а й належить відпустка з догляду за дружиною. У Нідерландах широко поширена практика домашніх пологів, у якій батько відіграє другу роль після професійної акушерки. А в Іспанії присутність тата взагалі обов’язкова: він ставить підпис свідка в перших документах дитини. Наполягають на спільних пологах і в Італії (крім кесаревого розтину). У Франції батько малюка може бути присутнім навіть при кесаревому розтині. У цій аристократичній країні є спеціальні державні курси, на яких майбутніх батьків познайомлять із послідовністю дій, проведуть екскурсію в пологовому будинку й розкажуть про роль тата. До речі, саме французький лікар Фернанд Ламаз наприкінці 50-х років XX століття створив одну із найпопулярніших програм підготовки подружніх пар до пологів. У ній три основи: методика загального розслаблення, дихальні практики й робота партнера.
Не тільки з чоловіком
У закордонній практиці партнерські пологи — це не обов’язково пологи із чоловіком. Європейським породіллям допомагають мами, сестри, буває, навіть подруги. Звичайно, для таких пологів необхідні особливо близькі стосунки з «помічником». Не рідкість у західній практиці, коли нового члена родини, крім тата, зустрічають брати, тітки, бабусі, дідусі та інші родичі. Якщо сім’я дуже дружна й усі пов’язані один з одним міцними узами, чому б і ні?
У нашій країні партнерські пологи — уже не в дивовижу. У п’ятьох з п’яти київських державних пологових будинків нас запевнили, що спільні пологи в них практикуються.
Чи охоче йдуть українські тати в пологовий зал? І які міфи їм доводиться долати для цього? Про це ми розповімо в наступній «Сім’ї».
Далі буде.
Фотоетюд Івана КІЦА.
