«Со стороны жизнь часто наблюдая 

Я смело вывод делаю такой: 

В итоге справедливость побеждает, 

однако слишком дорогой ценой».

 

Едуард СЕВРУС.

За 13 років, протягом яких Юрій Бабіч живе під ковпаком висококваліфікованих слідчих прокуратури та не менш професіональних слуг Феміди районних судів — десять місяців він перебував за гратами, сто з лишнім разів викликався на допити і судові засідання. Його позбавили можливості утримувати і виховувати сина, дбати про тяжко хвору дружину, вільно їздити країною, розпоряджатися житлом, працювати. Юрій щороку місяцями лікувався в стаціонарі, став інвалідом другої групи. З підозрюваним, обвинуваченим, підсудним гуманоїди в погонах і мантіях поводилися як з рецидивістом, хоча вина киянина досі не доведена...

4. Перейшли рубікон і загнали себе в кут

Жахливе життя експедитора Русанівського м’ясокомбінату почалося у травні 2001 року, коли він не прозвітував перед бухгалтерією за реалізований товар. Причина банальна — виручку, за твердженням Бабіча, вкрали. Замість того, щоб дати боржникові шанс працею спокутувати «гріх» і віддати борг у сумі 20472 гривні, його звільнили з посади «у зв’язку з втратою довіри». І здали в руки правоохоронців.

Ноу-хау Феміди: ізолювати ізольованого

За заявою директора підприємства Г. Крикун прокурор Дніпровського району м. Києва В. Вишневський порушив кримінальну справу за ознаками злочину, санкція якої передбачає покарання від 6 до 15 років позбавлення волі. У вересні слідчий Ігор Лиска заарештував квартиру, викликав на черговий допит і затримав Юрія як підозрюваного на три доби.

Тут почалися дивовижні події. Через чотири (!) доби перебування в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), замість законних 72 годин, уже обвинувачений Бабіч 20.09.2001 постав перед суддею Дніпровського райсуду А. Стрижеусом, який напередодні постановив... знайти його та доставити під вартою (?!). Шкода слугу Феміди, якого легко обвів навколо пальця Лисун, переконавши суд у тому, що такий-сякий зловмисник Бабіч ухиляється від слідства, на виклики не з’являється. Отже, небезпечний, слід узяти під варту. Тобто ізолювати того, хто уже знаходився за гратами понад чотири доби. Суддя, напевне, був не в настрої, бо закрив очі на порушення терміну тримання в ІТТ і замість звільнення постановив тримати хворого на туберкульоз під вартою в СІЗО, чим грубо порушив закон.

Однак свавілля цим не обмежилося: Бабіча до СІЗО не етапували, він цілий місяць (!) ще страждав в ІТТ. Без життєво необхідних ліків, повноцінної, не кажучи про дієтичну, їжі, медогляду. Без ліжка (у камері на лавку було кілька претендентів), гарячої води і побачень з рідними...

...Обвинувальний висновок Лиска затвердив на початку грудня 2001-го, вирок оголошено аж у липні 2002-го. Судом (суддя Шурига) Бабіча визнано винним у привласненні та розтраті колективного майна і засуджено до трьох років позбавлення волі та звільнено від відбуття покарання на два роки і з-під варти.

Ходіння по муках тривало, але після вердикту Апеляційного суду (Дембовський, Гошовська, Лук’янець) з’явилася надія на торжество справедливості. Вирок він скасував, а справу направив на новий розгляд, вказавши на помилки суду першої інстанції. Зокрема, в ухвалі АС від 28.11.2002 зазначено, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі первинні документи до акту інвентаризаційного опису, на основі яких висунули обвинувачення. Крім того, три тисячі гривень із двадцяти Бабіч не міг привласнити, бо згідно з підписом касира і головного бухгалтера на квитанціях до прибуткових касових ордерів ці кошти... надійшли до каси підприємства.

Отакої! І цієї «дрібнички» не помітив райсуд (Шурига)?! На жаль, не побачив очевидного і новий склад Дніпровського суду (суддя Гончарук), який 04.11.2004 позбавив волі Юрія Лукича вже на чотири (!) роки з відстрочкою виконання вироку на три роки. Корпоративна солідарність слуг Феміди з елементами знущання?

У лютому 2005 року колегія суддів Апеляційного суду (Дембовський, Глиняний, Кузьмін) вирок той скасувала, а справу повернула прокурору Дніпровського району на додаткове розслідування. В ухвалі суд повторив висновок колег з апеляційного щодо привласнення трьох тисяч гривень — кошти отримала касир. При проведенні додаткового розслідування удруге було рекомендовано з’ясувати факт отримання Бабічем м’ясопродукції по накладних, долучивши до матеріалів справи первинні документи.

Хоч круть-верть, хоч верть-круть

Лише у березні 2006-го райпрокурор Бабаков затвердив новий обвинувальний висновок, що мало б свідчити про всебічне, повне, об’єктивне слідство і виправлення недоліків, указаних апеляційними інстанціями. Та не так сталося, як гадалося. Слідчий В. Скомський фактично скопіював висновок попередника, так і не додавши оригіналів.

Криву палицю тінню не виправиш — 18 грудня 2006 року райсуд (суддя Кияшко) це переконливо довів, підписавши вирок: два роки обмеження волі з відстрочкою виконання. На користь м’ясокомбінату стягнуто вже 27419 гривень матеріальної шкоди, а не двадцять. До того ж суд покарав Бабіча не за привласнення і розтрату коштів, а за «неналежне виконання своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для власника майна».

І цей вердикт скасовано в апеляційному порядку в березні 2007 року, а справу повернено на черговий новий розгляд.

Думки з приводу

Ви знаєте випадки, коли б суддям дарували квіти у судовій залі? І я не чув про такі. Істинні професіонали з колегії кримінальних справ столичного Апеляційного суду, гадаю, заслужили красивих букетів і добрих слів за чесну роботу. Розглядали справу у стислі строки, об’єктивно, з урахуванням усіх обставин.

Але не менш грамотні, гадаю, й судді Дніпровського районного суду. Кваліфіковані, мужні, сміливі, принципові. Саме такими якостями має бути наділений слуга Феміди, щоб уперто не виконувати вказівки вищої інстанції, ігнорувати конституційні права тяжко хворого підсудного, якого взагалі не можна було притягувати до кримінальної відповідальності. Це ж якими незалежними від закону і розумнішими за досвідченіших колег треба бути, щоб «пекти» вироки схожі між собою як статуетки Феміди? Наскільки треба бути самовпевненим, щоб закривати очі на очевидне, не боятися заплямувати мантію?

...Мабуть, читач стомився, читаючи «сагу» про героїв у погонах, і хоче розв’язки. Та як уникнути подробиць, якщо за 13 років назбиралося стільки фактів збиткування над жертвою. Утім, уявіть, як набридла ця ковбасна історія слідчим і суддям, які не могли поставити в ній крапку. Виправдати Бабіча після знущань не могли, бо тоді перед судом мали б стати ті, хто навів тінь на плетінь, хто шукав чорну кішку в темній кімнаті, хто бездарно імітував слідчі дії. А те, що вони проводилися, як мокре горить, з обвинувальним ухилом, усвідомили судді Марченко, Колесник і Коваленко, які після колегіального розгляду справи ухвалили іменем України направити її прокурору для додаткового розслідування. А до цього суд призначив (нарешті!) судово-економічну експертизу.

«...Досудове слідство проведено неповно, однобічно.., що перешкоджає суду... встановити істину, а також забезпечити права і законні інтереси... Не вжито заходів для встановлення дійсного розміру шкоди, слідчим не проводилось будь-яких слідчих дій для встановлення переліку, кількості та ваги м’ясо-ковбасної продукції; не з’ясовувалось, на підставі яких фінансово-господарських документів складався опис товару; ревізія не проводилась. Серед копій видаткових накладних за №№№... (на ім’я Бабіча. — Авт.) відсутні реквізити та підписи осіб, які відпустили та отримали товар. Поряд з цим у матеріалах справи є копії видаткових накладних за тими ж номерами і датами видачі, на яких отримувачем продукції зазначений Абдуллаєв М. К., є печатки і підписи продавця та покупця. Однак ці суперечливі дані залишились поза увагою, і слідством не вживались заходи для встановлення особи підприємця, щоб з’ясувати хто саме — Бабіч чи Абдуллаєв отримав продукцію за вищезазначеними накладними».

Із ухвали Дніпровського райсуду від 09.08.2010.

Справу закрито. Ходіння по муках триває

Міфічного Абдуллаєва, схоже, так ніхто і не шукав. Може тому, що ще 2001 року податківці офіційно запевнили слідчого Лиску, що такого підприємця в районі не існує. А в інших районах і містах? Адже м’ясокомбінат, за документами, співробітничав з ним, чи з кимось, хто видавав себе за нього, не один день. Отже, правоохоронці і тут розписалися в безсиллі або в небажанні виконувати свої обов’язки. Та й стомилися вони, напевне, копирсатися у накладних з душком простроченої м’ясної продукції.

...Рішуче і, здавалось, остаточне, погоджене з начальством, слово сказав О. Ничипоренко, старший слідчий Дніпровської райпрокуратури. «Кримінальну справу, порушену 6 липня 2001 року відносно... Бабіча Ю. Л., закрити у зв’язку з недоведеністю у вчиненні злочину», — читаю в постанові від 18. 03. 2011 року.

Юрій полегшено зітхнув і пішов до суду із заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури. Абсолютно правильне і логічне рішення постраждалого. Але убивче для правоохоронців. Коли вони дізналися про обґрунтовану суму лише моральної шкоди — вони схопилися за голови, якими до цього, гадаю, не думали про наслідки і кинулися рятувати ситуацію.

Старший слідчий прокуратури Києва Ж. Шведок у травні скасувала постанову Ничипоренка. Знаєте, чому? Постанова прийнята передчасно, не досліджені факти отримання продукції Абдуллаєвим, не допитано експертів, не усунуті протиріччя тощо. А що ж тоді робило слідство протягом десятиріччя, питається...

У Дніпровській райпрокуратурі, якій доручили вести подальше розслідування, як завжди, не поспішали і порушили кримінальну справу ВІДНОСНО Бабіча лише у грудні 2011-го, перекваліфікувавши його дії на ч. 3 ст. 185. Довести за десять років так званого слідства, що експедитор привласнив і розтринькав 20 тисяч гривень, не вдалося, то причепили крадіжку? А цей злочин має розслідувати міліція. Ось вона два роки і розслідує під дрімаючим, вочевидь, «оком государевим». Принаймні Бабіча НІХТО НІКУДИ не викликав і ні про що не запитував, хоча він категорично вимагає цього.

Київ.

Без коментарів

«Повідомляю, що матеріали кримінальної справи ВІДНОСНО (виділено мною. — Авт.) Бабіча Ю. Л. 07.05.2012 направлено до Дніпровського РУ ГУ МВС у м. Києві для подальшого розслідування.

О. Федорчук, заступник прокурора Дніпровського району (21.05.2012)».

«...Дійсно, відносно вас була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК... На даний час органами слідства не зібрано достатніх доказів для пред’явлення вам обвинувачення.

З повагою  С. Цицкун, слідчий Дніпровського райуправління міліції (14.11.2012)».

«...До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження ... ЗА ФАКТОМ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ, передбаченого ч.3 ст. 185 КК. Повідомлення про підозру у вчиненні даного злочину не виносилось ЖОДНІЙ ОСОБІ.

Заступник прокурора С. Лісунов (02.10.2013)».

Тяганина, зрозуміло, не на користь Юрія Лукича, але бездіяльність вигідна слідству, бо вона відтерміновує розгляд позовної заяви постраждалого про відшкодування. Це невдовзі оцінить Європейський суд з прав людини. І Україна укотре, напевне, виплатить жертві свавілля компенсацію. За рахунок платників податку.

 

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.