Зовсім скоро шістдесят п’ята річниця Дня Перемоги. Усім нам, хто підписав це звернення, вже за 80. З кожним роком нас залишається дедалі менше. Настане час, коли не залишиться жодного живого свідка тих грізних 1418 днів і ночей.

І, звичайно, решту життя ми хочемо провести в гідних переможців умовах. На жаль, усі палкі обіцянки керівників різних рангів, виголошені на нашу адресу під час святкових застіль, одразу забуваються...

Але ж у деяких інвалідів Великої Вітчизняної війни досі немає гідного житла, яке вони по праву заслужили. Багато хто одержує мізерну пенсію, живе без телефону.

Є інваліди, котрі вже не піднімаються з ліжка, а тому змушені купувати дорогі ліки і, як стало заведено, сплачувати за виклик «швидкої допомоги». Відсутній постійний медичний патронаж з боку районних і селищних медичних установ.

Створені Ради ветеранів і інвалідів війни при ЖЕКах, районних адміністраціях і сільських радах бездіють. Інвалідами ніхто не займається, і навіть Всеукраїнська організація з її відгалуженнями.

Гроші, про які ми чуємо із засобів масової інформації, нібито передбачені державним бюджетом для полегшення життя інвалідів Великої Вітчизняної війни, кудись безслідно зникають.

Численні звернення на адресу керівників міста та області про допомоги, залишаються без уваги. Ми навіть не можемо знайти фінанси для видання книжки спогадів ще живих учасників бойових дій.

Чи не час звернути увагу на колишніх захисників Батьківщини, котрі переступили 80-річний рубіж, особливо, на тих, хто вже не встає з ліжка. Знайти для них кошти на підвищення пенсій, забезпечити мобільними телефонами, звільнити від «біганини» по довідки.

Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів і інвалідів, який очолює Петро Цибенко, непогано б скликати нараду обласних і районних голів Рад ветеранів ВВВ з обміну досвідом роботи.

Вважаємо, що вже час повернути наші заощадження, котрі ми збирали роками, щоб у старості не бідувати. Гадаємо, що, повернувши гроші 80-літнім інвалідам ВВВ, інфляція в країні не настане — адже нас залишилося зовсім небагато.

Інваліди Великої Вітчизняної війни І групи:

В. ПРОКОПЕНКО,  учасник оборони Києва і Сталінграда;

А. НІКІТІН,  учасник взяття Кенігсберга;

Е. НЕСВЯЩЕНКО,  учасник взяття Берліна.

Одеса.