Атмосфера в столичних центрах зайнятості нині напружена. Через кризу рівень безробіття стрімко поповз угору. За офіційними даними Київського міського центру зайнятості, за минулий 2014 рік лише через скорочення штатів у столиці було звільнено понад 16 тисяч осіб. Реалії такі, що нині попит у кілька разів перевищує пропозицію, а на одне місце можуть претендувати понад п’ять чоловік. Держава створила спеціальні центри, завдання яких — допомогти працевлаштуватися. «Голос України» вирішив завітати до одного з них і з’ясувати, чи справляються вони зі своєю роботою.

Сподівайся сам на себе...

Відвідувачів загалом небагато: хтось чекає в черзі, щоб стати на облік, хтось одержує консультації у свого куратора — обличчя у всіх збентежені. Після розмови з ними стало зрозуміло чому: адже допомогу тут надають швидше віртуальну, аніж реальну.

Альона К. прийшла знятися з обліку, тому що їй пощастило знайти роботу самостійно. Видно було, що дівчина хоче якомога швидше дочекатися своєї черги й піти. До того ж сьогодні її перший робочий день на новому місці. Сама Альона — киянка з вищою освітою, працює в банківській сфері.

— Чесно кажучи, мені центр нічим не допоміг, — розказує вона. — Кілька разів відвідувала групові семінари з профорієнтації, але там нам говорили швидше про те, щоб ми розраховували на себе, аніж давали слушні поради. Та ще й допомогу з безробіття не виплачують, кажуть, що держава не фінансує, тому хто не отримав, той уже й не отримає. 

Керівництво центру нам на це відповіло, що з їхнього боку заборгованостей немає. Проблеми можуть бути з переказом грошей, але це вже відповідальність банків, наголошують вони.

Олександр Н. розповів, що для вдалого працевлаштування йому необхідно було підвищити рівень знання англійської мови. У центрі йому допомагати відмовилися.

— Сказали, що таку послугу надають лише викладачам, — розповідає він, — або тим, хто вже володіє іншою іноземною мовою й потребує підвищення кваліфікації.

Андрій В. стоїть на обліку з вересня минулого року.

— Прийшов одержати одноразову допомогу для відкриття власної справи, — ділиться з репортером Андрій. — За професією я архітектор, останні роки працював менеджером проектів, а тут опинився, тому що компанія закрилася. А тут навіть якщо ти маєш великий досвід роботи, багато чого досяг і обіймав керівні посади, тобі пропонуватимуть роботу тільки для фахівців-початківців з відповідною заробітною платою. А ви самі розумієте, що на ці гроші прожити неможливо...

Ярмарки вакансій 

Крім того, Андрій поділився враженнями від ярмарків вакансій, які періодично тут відбуваються:

— Було відчуття, що роботодавці прийшли «задешево скупити» працівників, адже гроші, які вони пропонували, часто не перевищують прожиткового мінімуму...

Відрізнити тих, хто прийшов у центр зайнятості вперше, — досить легко. Вони розповідають про себе з ентузіазмом і щиро вірять, що не затримаються тут надовго...

За офіційними даними Київського міського центру зайнятості, 2014 року по допомогу в працевлаштуванні звернулися на 47,6% більше людей, ніж за аналогічний період минулого року. З січня по листопад 2014 року послугами центру скористалися 36,1 тис. безробітних громадян, з них одержали статус безробітного 27,1 тис. Також відомо, що за цей період працевлаштувалися 12,3 тис. осіб, у тому числі 8,2 тис. зареєстрованих безробітних. Зокрема, 935 чоловік розпочали власну справу за рахунок одержання одноразової допомоги з безробіття й 278 — працевлаштовано на нові робочі місця з компенсацією роботодавцеві єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, повідомляється на сайті.

За працевлаштування доведеться платити

Крім державних служб, допомогти в пошуку роботи можуть рекрутингові агентства. Такі компанії займаються підбором персоналу для компаній-клієнтів і можуть використовуватися як ресурс пошуку кандидатів. За словами фахівців, криза вкрай негативно вплинула на ринок праці, адже багато компаній оптимізують видатки за рахунок скорочення співробітників, а деякі міжнародні фірми взагалі закривають філії в Україні. Ще один аспект впливу — внутрішні переселенці з Донбасу і Криму. За словами Уляни Стасюк, фахівця з підбору кадрів, щоб вижити, вони готові працювати за менші гроші, ніж кияни.

— Крім того, нині процес пошуку роботи займає набагато більше часу. Якщо раніше потрібно було в середньому 3—4 місяці, то тепер потрібно 6—9 місяців. До того ж навіть якщо в компанії є відкрита вакансія, процес ухвалення рішення може затягуватися й відтерміновуватися через нестабільну ситуацію, — зазначає Уляна Стасюк.

З огляду на непросте становище рекрутери почали пропонувати нову послугу — так зване кар’єрне консультування для фізичних осіб. Однак дозволити собі це може далеко не кожен, адже вартість таких консультацій стартує від 200 грн. на годину.

Платять рекрутинговим агентствам компанії-роботодавці. Сума їхнього гонорару — 18—20% від річного доходу підібраного фахівця. В окремих випадках, якщо агентство безпосередньо співпрацює з безробітним, працевлаштований віддасть рекрутерам певний відсоток від своєї першої зарплати.

Статистика свідчить, що легко зараз лише тим, хто шукає роботу в сфері ІТ: тут і зарплати високі, і попит є. Складніше доведеться бухгалтерам, юристам, маркетологам і піарщикам. Хоча досвідчені кадровики запевняють: якщо фахівець хороший, то влаштуватися зможе завжди.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

У Солом’янському районному центрі зайнятості у м. Києві.