Кому вигідна усічена прокуратура...

 — Вікторе Володимировичу, по можливості, коротко проаналізуйте нинішню кримінальну ситуацію в державі.

— Хіба що коротко, адже з огляду на мою нинішню посаду мені важко дати розгорнуту характеристику стану законності. Що сьогодні впадає у вічі? Передусім протистояння гілок влади, яке на руку багатьом керівникам і бізнесменам і негативно позначається на всьому суспільстві. Як наслідок — майже на 31 відсоток зросли такі злочини, як незаконне позбавлення волі та викрадення людей з метою викупу, вбивства на замовлення, корупція, хабарництво та інші, про які раніше нічого не знали. І початок цьому некерованому кримінальному катку поклала сама влада, коли позбавила прокуратуру наглядових функцій за дотриманням законності. Пізніше настрахана погіршенням криміногенної ситуації законодавча влада повернула прокуратурі право здійснення загального нагляду за дотриманням прав і свобод людини і громадянина. Рішення це — половинчасте, але пам’ятаєте, який зчинили галас його противники. Їхній головний козир: загальний нагляд прокуратури є функцією тоталітарної держави — не витримує жодної критики. До скасування за прокуратурою наглядових функцій стан законності і в області, і в державі був на порядок, якщо не більше, вищий.

У середині 90-х років, під час мого прокурорства, Сумщину з візитом відвідав Олександр Мороз. Голова Верховної Ради чітко і однозначно зазначив, що при розбудові демократичної держави необхідне врівноваження і сил, що прагнуть свободи, і сил, що прагнуть порядку. Інакше можна посіяти або анархію, або диктатуру.

— Чому тоді з часу здобуття Україною незалежності навколо прокуратури «гуляють» нездорові пристрасті? І чому деякі «загоничі» нацьковують на неї суспільство просто-таки з мисливським азартом?

— Противники увесь час прикриваються Заходом, мовляв, нас там не зрозуміють, якщо не приведемо українську прокуратуру до європейських стандартів. Але таких конкретних стандартів просто немає. Кожна європейська держава торувала свій шлях до демократії, який розпочала на сотні років раніше за нас. Нашій прокуратурі не раз намагалися зв’язати руки, зокрема, й під час судової реформи 1864 року. Ось як на результати тієї реформи відреагував один з тодішніх найвидатніших юристів Анатолій Коні: «Палко бажаючи скоріше розчистити для нових насаджень місце, що заросло бур’янами та напівживими деревами, зрубали дуба, що охороняв ліс». Та, схоже, історія нас нічого не навчила, і ми через півтора століття знову наступаємо на ті самі граблі.

Скажіть, чи може розбудові державності, за абсолютного правового нігілізму, зашкодити загальнонаглядова функція прокуратури? Відповідь однозначна: ні! Чи не тому в Європи немає жодних претензій до Росії, яка зберегла за прокуратурою функцію загального нагляду?

Наші «захисники» демократичних цінностей пішли в атаку на прокуратуру з опущеним забралом після розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Їхній аргумент — яка це влада, якщо над нею дамокловим мечем завис прокурорський нагляд? І вони домоглися свого. А що ми отримали взамін? Невиправдану тяганину під час розгляду і цивільних, і кримінальних справ. Неправосудні вироки і рішення. Зловживання та корупція, які руйнують наше суспільство і гальмують проведення демократичних реформ, стали невід’ємною частиною судової системи. А прокуратурі відвели роль і «пожежної команди» і, водночас, стрілочника, на якого сипляться всі шишки.

Деякі голосисті «апологети-законності» взагалі договорилися до повного абсурду, мовляв, прокуратура перешкоджає розвитку судової системи та реалізації принципу незалежності судочинства. Нонсенс, та й годі. Адже прокуратура, як проводир законності, як ніхто зацікавлена в сильній і незалежній судовій владі. І гарантом законності має виступати прокурорський нагляд, знову-таки: спираючись на підтримку судової влади. З огляду на недоліки, допущені під час здійснення судової реформи, в тому числі при реформуванні органів прокуратури, в новому законі «Про прокуратуру» необхідно передбачити право прокурорів оскаржувати рішення і вироки судів незалежно від того, брали вони участь у розгляді справи чи ні. Для ефективної боротьби зі злочинністю і зміцнення законності, а також для виявлення і узагальнення причин здійснення злочинів і порушень законності прокуратурі необхідно також надати право ознайомлення з розглянутими і нерозглянутими в суді кримінальними справами. На моє переконання, прокуратурі слід надати також право реагування на факти зволікання судами розгляду кримінальних чи цивільних справ та порушення ними підсудності.

— Так має бути в ідеалі. Але позбавлення прокуратури наглядової функції — це, так би мовити, лише пристрілювальний постріл. Чи не здається вам, що справжня мета «стрільців» — назавжди розчинити прокуратуру чи то у виконавській, чи то в судовій гілках влади.

— Це справді так. Навіть і в нинішньому, «обрізаному» вигляді, українська прокуратура — як більмо в оці — цілому сонму нечистих на руку посадовців та бізнесменів. Тому вони всіляким правдами й неправдами намагаються накинути на неї вуздечку та відправити на узбіччя правового поля. А те, що у держави немає коштів на створення нового наглядового чи контролюючого органу, противникам тільки на руку.

Усім відомо, що після розпаду тоталітарної системи традиційне для України позитивне ставлення до правових цінностей та інститутів різко погіршилося. Можна назвати безліч фактів зневажання та нехтування чинного законодавства, застосування «телефонного права», такого поняття, як «доцільність», а нерідко і силового впливу — рейдерства. А відтак, положення ст. 1 Конституції України про нашу країну як правову державу, у багатьох випадках щонайменше викликає великий сумнів. На моє переконання, лише за відсутності цих порушень можна було б розпочинати розмову про прокуратуру з іншими функціональними обов’язками та її входження до судової чи виконавчої гілки влади. Цієї думки дотримуються більшість провідних вчених: Ю. Шемшученко, В. Тацій, В. Сташис, Ю. Грошовий, В. Рохлін, В. Бессарабов, М. Косюта та багато інших. Попри постійний тиск прокуратура України переконливо доводить свою спроможність ефективно співпрацювати в інтересах законності з будь-якою з гілок влади — як самостійний орган правового механізму держави. В цьому контексті, м’яко кажучи, дивують заяви деяких новоспечених «реформаторів» з Генеральної прокуратури України, які стверджують: тільки підпорядкувавши прокуратуру судовій гілці влади, Україна виконає вимоги Ради Європи. Але ж на міжнародній науково-практичній конференції «Прокуратура в правовій державі, яка відбулася під патронатом Ради Європи ще в 1997 році, було підкреслено: статус і компетенція прокуратури в різних державах можуть бути різними, залежно від історії, правової культури, звичаїв і навіть менталітету. Головне — щоб зміни забезпечували законність і правопорядок, а також захист прав і свобод громадян.

— Як на мене, якщо прокуратуру відтіснять з правового поля — судовому свавіллю взагалі не буде меж. У Російській імперії, до складу якої входила Україна, ці гоніння завжди призводили до зростання валу злочинності та судового свавілля. Нашим читачам, певно, буде цікава характеристика, дана судам і суддям генерал-прокурором Я. Шаховським ще у 1760 році: «Ненасытная алчба корысти дошла до того, что некоторые места, учрежденные для правосудия, сделались торжищем лихоимства, пристрастие — предводительством судей, а потворство и упущение — ободрением беззакония». Вам не здається, що це сказано про наших служителів Феміди?

— Переконаний, що українські державні діячі це розуміють, тому і подовжили дію Перехідних положень Конституції на невизначений термін. Не хочу брати гріха на душу, але, як фахівець, хочу підкреслити: статистика стану злочинності має погрішності. Та коли прокуратуру позбавлять нинішніх повноважень, то нас не врятують навіть «погрішності» статистики.

— Серед суддів переважна більшість — добропорядні, висококваліфіковані фахівці. Однак маємо зрозуміти: молоді, яка нині приходить працювати в судову систему, фактично надається неконтрольована влада на все життя. І хоче вона того чи ні, а десь та застосує «доцільність» замість закону. Тим паче, знаючи, що «помилка» зійде з рук. Один раз застосував, другий, третій. Так «доцільність» переростає в систему. А якщо прокуророві дали б право знайомитися зі змістом справ, у яких він не приймав участі та оскаржувати неправомочні ухвали, то суддя десять раз задумався б, перш ніж виносити незаконне рішення.

— Однак і у прокуратурі не всі білі та пухнасті.

— Диму без вогню не буває, тому не стверджуватиму, що там взагалі немає корупції. До цього призвело чимало чинників. Це і часткове реформування прокурорського нагляду, і постійна зміна Генеральних прокурорів, більшість з яких підбирали кадри не за професіоналізмом, а за відданістю. Тому нині основний кадровий склад у прокуратурі, на жаль, майже повністю змінився. А якщо хто й залишився, то перебуває на другорядних ролях. Не можна скидати з рахунків не завжди правильний добір кадрів.

— Чи коректно «стригти» під одну гребінку країни демократії, де віками главенствують право та закон, і Україну, яка, по суті, робить перші самостійні кроки у «правовому дитсадку»?

— Антипрокурорська пропаганда не просто нанесла удар по нашій законності. Адже під «шумок» у державі було запроваджено новий «принцип», а точніше — безпринципність правової поведінки: «Дозволено все, що не заборонено законом». Усі його «принади» наше суспільство повною мірою відчуло на собі під час проведення економічних реформ. Владі час робити висновки і довести, що вона справді є гарантом законності, не допустити навіть виникнення у суспільства думки про нелегітимність прийнятих нею законів і проведених соціально-економічних реформ. Адже саме через несвоєчасне й неповне виконання нею своїх соціальних зобов’язань (виплата пенсій, заробітної плати, матеріальної допомоги) в Україні знизився рівень законослухняності громадян. Хоч як прикро, але сьогодні, як ніколи, у держави відсутня тверда політична воля у справі зміцнення законності і боротьби зі злочинністю.

Разом з тим я не прихильник повернення контрольних (наглядових) функцій прокуратурі за рахунок судів. Суд — це відкрите поле змагання для рівних, здатних самостійно відстоювати власні права.

— Якою ви хотіли б бачити прокуратуру молодої незалежної держави в найближчому майбутньому?

— Безперечно, самостійною, без заполітизованості. Головним для неї має залишатися нагляд за дотриманням законності, а також боротьба з корупцією.

Сумська область.