Мільйони за ... абревіатуру

Останнім часом рейдерські «рейди» із захоплення ефективно працюючих і тому привабливих промислових підприємств, обленерго, ринків, торгових центрів і т. п. в Україні успішно відпрацьовуються за схемами з російських серіалів. З небагатьох ініційованих бізнес-конфліктів за «ласі шматки» власності рейдерство, на думку експертів, переросло в загальнонаціональну проблему, що загрожує економіці України. Арсенал засобів великий: від використання недосконалого законодавства, слабкості та корумпованості судової влади, відсутності належної реакції правоохоронних органів до застосування новітніх технологій. І вже сьогодні є приклади, коли рейдери використовують нові підходи, нові, ще менш затратні технології, успішно захоплюють підприємства за допомогою використання прав на об’єкти інтелектуальної власності. Усе це породжує злочини й беззаконня.

21 березня 2007 р. у залі пленарних засідань відбулися парламентські слухання щодо захисту прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення й правозастосування. Хотілося б, щоб парламентські слухання мали конкретний практичний результат, а не декларативний характер, подібно до багатьох створених антирейдерських державних і громадських структур. Це важливо для того, щоб інтелектуальна власність через рейдерські атаки не стала бичем національної економіки, а отже, і каменем у розвитку підприємств, компаній та багатьох бізнес-структур.

Право на право

Сучасна система охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності загалом склалася. Вона являє собою 11 спеціальних законів, 18 міжнародних договорів, які теж є частиною нашого законодавства. Однак у законах щодо інтелектуальної власності майже не визначений механізм використання (реалізації) таких інтелектуальних прав і неоднозначно виписаний механізм захисту цих прав. Така ситуація, на жаль, призводить на рівні декількох законів до нестиковок норм, до суперечності правових норм та інших юридичних колізій. Саме тому деякі суб’єкти підприємницької діяльності та просто фізичні особи використовують інтелектуальну власність із недобросовісною, свідомо неправомірною метою.

Зважаючи на те, що інтелектуальна власність — це монопольні виключні права, необхідно на законодавчому рівні убезпечити інших суб’єктів правовідносин від недобросовісного використання прав. Така недобросовісність може проявлятися в трудових, партнерських, агентських та інших відносинах між суб’єктами економічних відносин. Схема відома: співробітник підприємства, наприклад, реєструє на себе право на торговельну марку і надалі забороняє своєму роботодавцю використовувати її. Навіть з огляду на наявність права попереднього користування цей співробітник обмежує своїми діями зростання компанії і змушує її зазнавати досить серйозних труднощів як матеріального, так і морального характеру. Або ситуація, коли партнер чи агент реєструє на себе торговельну марку і після цього закриває ринок для колишнього свого колеги.

Ще одним способом для створення великих труднощів конкурентам є тиражування торговельної марки і комерційного найменування. У такому разі одна бізнес-структура з участю зацікавлених осіб створює на ринку інші господарські товариства, навмисно присвоює їм найменування, схожі зі своїм (в основі лежить первинне найменування, наприклад, Х-СП, Х-Варіант, Х-Експерт і т. д.). І за таким само принципом дає у використання свою торговельну марку. Усе надання об’єктів інтелектуальної власності відбувається в позадоговірній формі. Як тільки між засновниками починають виникати конфлікти, материнська компанія виходить із їхнього складу і відразу колишнім своїм партнерам пред’являє «убивчі» вимоги про виплату компенсації або відшкодування збитків за незаконне використання торговельної марки та фірмового найменування.

Адже рейдерство — це захоплення чужої корпоративної власності з використанням ініційованого бізнес-конфлікту. Захоплення відбувається, як правило, шляхом перерозподілу акціонерного капіталу, і найчастіше рейдери пускають у хід сумнівні чи організовані або куплені судові рішення, силові захоплення і погрози, аж до фізичного усунення об’єктів рейдерської атаки. Тому фахівці цього сегмента ринку переконані, що необхідно в законодавчу базу вводити жорсткі обмеження правових можливостей, визначити рамки їхньої реалізації або правила добросовісного використання виключних прав на інтелектуальну власність, і порушення цих правил слід розглядати як одну з основних обставин ліквідації охоронного документа на об’єкт інтелектуальної власності — адже це встановлена й визнана монополія визначеної особи або кола осіб, які цим правом можуть користуватися як дубиною в руках бандита із широкої дороги. Якщо це питання не врегулювати, недобросовісні процеси триватимуть і далі.

Атака на конкурента

Наш регіон завжди виділявся серед міст України, не дарма ж кажуть, що Дніпропетровськ не перше місто в державі, але і не друге. Його внутрішнє бізнес-середовище весь час це підтверджує, на жаль, і негативною практикою. Ми хочемо показати один із найяскравіших, на наш погляд, прикладів рейдерства з використанням права інтелектуальної власності, що фахівці в цій сфері та громадськість спостерігають саме тут.

Вже більше трьох років страхова компанія «ФОРТ» (раніше СК «ДАСК-СП») захищає свою честь і ділову репутацію від зазіхань із боку страхової компанії «ДАСК» з іноземними інвестиціями (ЗАТ СК «ДАСК» з ІІ). Рятуючись від нападок, «ФОРТу» довелося на собі відчути все різноманіття засобів, що використовувалися для досягнення мети, аж до зовсім нових підходів, які ґрунтувалися на численних судових позовах щодо, як вважає «ФОРТ», підготовлених, заздалегідь спланованих, спеціально створених ситуацій. Страхова компанія «ДАСК» з ІІ одержала свідоцтво на знак для товарів та послуг «ДАСК» під № 8857, видане їй 31.10.1997 р., а також свідоцтво ВП № 252 про державну реєстрацію виключної правомірності на так званий витвір «Закрите акціонерне товариство страхова компанія «ДАСК» з іноземними інвестиціями», видане Державним агентством України з авторських і суміжних прав, та розіграла варіант із тиражуванням своєї торговельної марки і свого найменування.

У серпні 2000 року з ініціативи президента-голови правління СК «ДАСК» з ІІ і з його особистою участю було створено чергову компанію ЗАТ СК «ДАСК-СП». Як пізніше дійшли висновку в СК «ФОРТ», нова страхова компанія, найімовірніше, потрібна була лише для того, щоб включити її у сферу свого впливу як «васала», колонію або другорядну підсобну структуру. Це підтверджує той факт, що у процесі заснування нової компанії ініціатори й словом не обмовились про існування свідоцтва на так званий авторський витвір — назву ЗАТ СК «ДАСК» з ІІ, і свідоцтва на торговельну марку. Протягом декількох років спільної діяльності материнська компанія (ЗАТ СК «ДАСК» з ІІ) не розглядала створену структуру як конкурента, чия діяльність могла спричинити змішування сприйняття двох компаній у потенційного споживача.

Тоді цей «творчий» процес був вигідний керівництву страхової компанії «ДАСК» з ІІ, тому що відбувалося тиражування найменувань і знаків перед споживачем (ДАСК-Жизнь, ДАСК-СП, ДАСК-Павлоград, ДАСК Плюс) для нібито рекламування діяльності широко розгалуженої мережі страхових підрозділів. А насправді, за висновками експертів, просто підсилювався імідж торговельної марки «ДАСК». Засновником і президентом цих та інших страхових компаній, об’єднаних у страховій групі «ДАСК» ( яка не є юридичною особою!), був дніпропетровський бізнесмен Станіслав Сироватко.

Однак незабаром акціонери самостійної «ДАСК-СП» встановили, що створена на їхні кошти компанія є лише «грошовим донором» для «ДАСК» з ІІ. У цьому фінансовому діалозі ще між партнерами «опір», який чинився «ДАСК-СП», переважно виявлявся в прагненні до чесного, порядного і паритетного співробітництва на страховому ринку. Це була перша іскра майбутньої пожежі. Вона спалахнула, коли «ДАСК-СП» обійшла свого «родителя» у конкурсі, організованому Держспоживстандартом України, де завоювала статус страхової компанії першого рівня. Перемога дала змогу їй стати однією з основних компаній в Україні з упровадження добровільного страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, послуг) перед споживачами. Природно, що таке не прощається. «Скривджений» розсилає листи, мовляв, «ДАСК-СП» матиме труднощі в страховій діяльності, бо проти неї подано судові позови про примусове перейменування.

Рейдерський пасьянс

Бачачи назрівання конфлікту, «ДАСК-СП» виносить питання про мирне врегулювання ситуації, що склалася. У процесі переговорів після пред’явлення ультиматуму про зміну назви ЗАТ СК «ДАСК-СП» сторони підписали низку угод про відмову від претензій стосовно господарсько-фінансової діяльності та використання найменування (слова-абревіатури) «ДАСК». В СК «ФОРТ» не виключають, що це був важливий тактичний хід, щоб приспати пильність компанії, бо через кілька місяців СК «ДАСК» з ІІ подає позови про відшкодування надуманих збитків, завданих порушенням авторського права на суму більш як 10 мільйонів грн. Та ще й про компенсацію моральних збитків у розмірі 200 тисяч грн.! Цього здалося замало — і було викинуто ще один козир — позов про відшкодування збитків за нібито незаконне використання торговельної марки «ДАСК» на рекламному щиті на суму 244 тис. грн. і відшкодування моральних збитків на суму 200 тис.. Метою цих позовів, що поклали початок нескінченним судовим слуханням, апеляціям і касаціям із боку позивача, на думку «ФОРТу», було бажання не довести порушення свого права на слово-абревіатуру «ДАСК», а домогтися того, щоб «жертва» втратила здатність до самостійного становлення й розвитку. Численні висновки судово-економічних експертиз провідних українських інститутів (проведених, до речі, за замовленням позивача в судовому порядку) неодноразово вказували на недобросовісність позивача, на необґрунтованість позовних вимог і взагалі на відсутність доказів якихось правопорушень. Войовничому позивачеві хотілося за всяку ціну одержати будь-яке для нього позитивне судове рішення, щоб «законно» проковтнути свого вчорашнього компаньйона, а сьогодні — конкурента. Але зрештою суди всіх інстанцій і Верховний Суд України, уважно розібравшись у ситуації, що склалася, відмовили в позовних домаганнях, зазначивши, що діяльність ЗАТ СК «ДАСК-СП» не могла завдати ні матеріальних, ні моральних збитків СК «ДАСК» з ІІ.

Крім того, суди ліквідували авторське право на назву компанії «Закрите акціонерне товариство страхова компанія «ДАСК» з іноземними інвестиціями», що було в позивача, цілком правильно визнавши його неправомірним із дати видачі. Судами всіх інстанцій також виявлено, що рекламний щит, виготовлений і встановлений за кошти СК «ДАСК-СП», ніколи не містив реклами цієї компанії, а протягом 6 років рекламував виключно СК «ДАСК» з ІІ.

Ось так канули у Лету жадані 10 (!!) мільйонів та інші морально-аморальні претензії у кілька сотень тисяч гривень.

Наведений приклад ілюструє, як використання виключних прав інтелектуальної власності може призвести до виникнення великих проблем у компаній. І стає зовсім неважливо, на якому сегменті ринку представлена компанія, які її розміри і ділова репутація, адже зацікавлена особа, котра має право на об’єкт інтелектуальної власності, за певної стратегії й тактики може як мінімум фінансово спустошити конкурента і як максимум повністю його знищити. У дніпропетровському випадку це не вдалося тому, що фахівці СК «ФОРТ» із фахівцями у галузі права, економіки та управління інтелектуальної власності з експертно-аналітичного центру «Інтелектуальний капітал» кваліфіковано, зі знанням справи, грамотно визначили стратегію оборони та зберегли й компанію, і напрацьовану ділову репутацію.

Ось тому, інтегруючи до СОТ, Європейського союзу, українським підприємцям необхідно бути готовими до відбиття численних можливих атак професійних рейдерів не тільки України, але і Європи, які вже давно використовують інструментарій інтелектуальної власності у завдаванні економічних складнощів конкурентам для їх імовірного подальшого захоплення, ліквідації та поглинення. Законодавці повинні в нормативно-правових актах чітко прописати механізм реалізації прав інтелектуальної власності та рамки, які б визначали добросовісність і недобросовісність користування цими виключними монопольними правами, тим самим закривши «щілини» для агресивних підприємців і рейдерів, сформувавши надійний та обґрунтований правовий заслін за міжнародними стандартами, який захищає добросовісного національного виробника від багатоликих рейдерських пасьянсів.

Дніпропетровськ.

P. S. У серпні минулого року в ЗМІ України повідомлялося про зникнення голови спостережної ради страхової компанії «ФОРТ», народного депутата першого скликання Миколи Омельченка. За словами деяких представників політичних сил і громадськості регіону, які особисто знайомі з Миколою Григоровичем, ясно, що в нього і страхової компанії «ФОРТ» непорозумінь, а тим більше конфліктів немає. Як з’ясувалося пізніше, це зникнення було організоване правоохоронними органами для розкриття замаху, що готується на його життя. На сьогодні порушено кримінальну справу, яка розслідується в УМВС України м. Києва. Колишній міністр МВС формально відписався, що хід розслідування поставлено на контроль у його відомстві.

Незважаючи на те, що факт злочинного посягання встановлено, найманців заарештовано, пройшло вже більше півроку, а замовник ще гуляє на волі. Вочевидь, і тут присутній якийсь прихований механізм, котрий стримує процес подальшого розслідування. Сподіваємося, що новий міністр розкриє ці таємні пружини. Тим більше, що Василь Цушко, виступаючи на пленарному засіданні Верховної Ради України зі звітом, заявив, що основним завданням у діяльності міліції є захист конституційних прав і свобод громадян від злочинних зазіхань, миттєве й ефективне реагування на звернення громадян і притягнення винних до відповідальності. Чи підтвердяться його слова конкретними правоохоронними діями, включаючи й розглянуту нами ситуацію? Хотілося б вірити в справедливість.