Дострокові вибори народних депутатів України: міфи і реальність

Порядок проведення цих виборів регулюється Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 7 липня 2005 року. До зазначеного закону було внесено зміни 17 листопада цього само року та ще тричі в 2006-му (19 січня, 9 лютого і 14 березня), тобто під час останніх виборів народних депутатів України. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 16 зазначеного закону позачергові вибори народних депутатів відбуваються в останню неділю 60-денного терміну з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого згідно з Конституцією України. Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування зазначеного Указу Президента України.

Аналіз наведених положень закону дає підстави вважати, що тривалість періоду часу від початку виборчого процесу й до дня виборів, який збігається з днем голосування, становитиме (з урахуванням вимог статті 17 закону) менше 60 днів. Навіть в ідеальному випадку —коли останній день 60-денного терміну з дня опублікування вищезазначеного Указу Президента України випадатиме на неділю — тривалість згаданого періоду буде 59 днів. У всіх інших випадках зазначена тривалість коливатиметься від 53 до 58 днів (з огляду на день опублікування Указу Президента України та на кількість днів у певних місяцях).

Отже, всі виборчі процедури відповідних етапів виборчого процесу позачергових виборів депутатів від його початку й до дня виборів мають відбутися в кращому разі в період часу тривалістю від 59 до 53 днів — у гіршому випадку.

Особливості підготовки і проведення позачергових виборів народних депутатів України у зазначеному законі регулюються лише однією статтею 102, що складається з 12 частин. На жаль, положеннями цієї статті врегульовані тільки питання, що стосуються порядку: утворення виборчих округів, дільниць, виборчих комісій; висування і реєстрації кандидатів у народні депутати України; виготовлення інформаційних плакатів; затвердження форми і тексту виборчого бюлетеня.

Окрім того, зазначена стаття закону містить бланкетні положення щодо порядку складання списків виборців (тобто в самому виборчому законі порядок не встановлено, а лише міститься посилання на інший закон).

Отже, можна дійти висновку, що під час вирішення інших питань підготовки і проведення позачергових виборів, крім тих, які врегульовано статтею 102 закону, мають застосовуватися положення закону, які регулюють питання підготовки і проведення чергових виборів.

Проте, уважно проаналізувавши зазначений закон і внесені до нього зміни, зазначимо, що аж ніяк не всі інші його положення під час підготовки і проведення позачергових виборів можуть застосовуватися. Зокрема, він містить чимало прогалин, неточностей, суперечностей у врегулюванні питань, що стосуються підготовки і проведення позачергових виборів, незважаючи на те, що до нього не раз вносилися зміни.

Особливо хочеться наголосити на таких проблемах правового регулювання окремих виборчих процедур на різних етапах виборчого процесу:

1. Положенням частини четвертої статті 102 встановлено, що дільничні виборчі комісії утворюються за поданням уповноважених осіб політичних партій (виборчих блоків), що представлені партійними фракціями у нинішньому складі Верховної Ради України.

Керуючись цим положенням, навряд чи можна у встановлені законом терміни утворити дільничну виборчу комісію на судні, яке в день виборів перебуває у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України лише за поданням уповноважених осіб політичних партій (виборчих блоків). Адже без допомоги капітана судна, керівника полярної станції уповноважені особи політичної партії (виборчого блоку) такі подання зробити не зможуть.

Те саме стосується й утворення дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць, право на участь у створенні яких на чергових виборах надано ще й Міністерству закордонних справ України, тоді як під час проведення позачергових виборів такого права йому не надано. При цьому законодавцем не враховано ще й те, що жодна дільнична виборча комісія за кордоном на чергових виборах не була б створена, якби в цьому процесі не брало б участі зазначене вище міністерство.

2. Відповідно до положень частин 8, 10, 11 статті 102 списки виборців на звичайних, спеціальних та закордонних виборчих дільницях складаються і виготовляються у порядку, встановленому законом, а уточнення списків виборців на закордонних виборчих дільницях проводиться у порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України».

З огляду на те, що на сьогодні ще немає закону, який регулював би порядок складання та виготовлення зазначених списків виборців під час проведення позачергових виборів, можна дійти висновку, що питання, пов’язані зі складанням та виготовленням списків виборців, зовсім не врегульовані.

Так само залишився неврегульованим і порядок уточнення списків виборців на зазначених виборчих дільницях, оскільки встановлено, що уточнення списків виборців лише на закордонній виборчій дільниці проводиться в порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України», а про порядок уточнення списків виборців на інших виборчих дільницях у законі взагалі не йдеться.

3. Згідно з частинами другою, четвертою статті 42 форму відкріпного посвідчення встановлює Центральна виборча комісія не пізніш як за 60 днів до дня виборів, а бланки цих посвідчень виготовляються у кількості двох відсотків від кількості виборців, внесених до уточнених загальних списків виборців, складених відповідно до частини тринадцятої статті 40 зазначеного вище закону.

Проте такий термін для встановлення Центральною виборчою комісією форми відкріпного посвідчення для участі в позачергових виборах є неприйнятним, оскільки він, у разі призначення виборів, уже мине. А форма відкріпного посвідчення, встановлена постановою Центральної виборчої комісії від 24 січня 2006 року № 268, встановлена лише для конкретного виду виборів: чергових виборів 26 березня 2006 року, а тому для виготовлення відкріпних посвідчень для інших виборів не може застосовуватися.

4. Положенням частини дев’ятої статті 102 встановлено, що окружні виборчі комісії передають по одному примірнику списку виборців відповідним дільничним виборчим комісіям не пізніш як за десять днів до дня виборів. Згідно з частиною восьмою статті 42 закону окружна виборча комісія передає разом зі списками виборців бланки відкріпних посвідчень, які передаються не пізніш як за 32 дні до дня виборів. Із наведеного зрозуміло, що зазначені положення закону не узгоджуються між собою в частині терміну передачі відкріпних посвідчень дільничним виборчим комісіям.

5. Чинним виборчим законом зовсім не врегульовано порядок фінансування підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Встановлений частиною другою статті 49 закону порядок, відповідно до якого обсяг коштів для підготовки і проведення виборів народних депутатів за поданням Центральної виборчої комісії передбачається окремим рядком у законі про Державний бюджет України, є неприйнятним і не може застосовуватися під час фінансування позачергових виборів,

оскільки відповідно до частини четвертої згаданої статті закону кошти на ці цілі, передбачені Держаним бюджетом України, має перерахувати Державне казначейство Центральній виборчій комісії у триденний термін з дня оголошення про початок виборчого процесу. Такий порядок фінансування може застосовуватися лише на чергових виборах, конкретний термін проведення яких встановлено Конституцією України, оскільки Центральна виборча комісія може заздалегідь внести зазначене подання, а парламент окремим рядком передбачити кошти в законі про Державний бюджет України, який приймається в установленому порядку.

6. Не врегульовано в законі і особливості порядку відкриття політичною партією (виборчим блоком) накопичувального рахунку виборчого фонду, який політична партія (виборчий блок) зобов’язана згідно з частиною п’ятою статті 51 закону відкрити за шістдесят п’ять днів до дня виборів, а підставою для відкриття цього рахунку є копія рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидатів у народні депутати України.

Проте у цей термін політична партія (виборчий блок) аж ніяк не зможе відкрити зазначений рахунок, оскільки відповідно до частин п’ятої та шостої статті 102 закону висування кандидатів у депутати на позачергових виборах починається лише наступного дня після опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України і закінчується за сорок днів до дня виборів, а реєстрація кандидатів у народні депутати закінчується за двадцять п’ять днів до дня виборів.

Отже, встановлений статтею 51 закону термін відкриття накопичувального рахунку виборчого фонду політичної партії (виборчого блоку) може застосовуватися, знову-таки, під час проведення чергових, а не позачергових виборів, а тому в законі слід встановити строк, протягом якого політична партія (виборчий блок) зобов’язана відкрити цей рахунок.

7. Положенням частини шостої статті 57 встановлено, що форма виборчого списку кандидатів у народні депутати від політичної партії (виборчого блоку) затверджується Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто тридцять днів до дня виборів. Форма виборчого списку кандидатів у депутати, затверджена постановою Центральної виборчої комісії від 14 листопада 2005 року за №142 відповідно до вимог зазначеного положення, не може застосовуватися на інших виборах, в тому числі і на позачергових, оскільки ця форма прив’язана до конкретної дати: 26 березня 2006 року.

У зв’язку з цим для проведення позачергових виборів потрібно буде встановити нову форму виборчого списку кандидатів у народні депутати, а термін її затвердження, зазначений у частині шостій статті 57, на мою думку, є неприйнятним.

8. Не можуть застосовуватися на позачергових виборах і положення частин четвертої, п’ятої, восьмої та дев’ятої статті 63, що надають право політичній партії, яка входила до складу виборчого блоку і не пізніше ніж за дев’яносто днів до дня виборів прийняла рішення про вихід із його складу, висувати кандидатів у народні депутати в порядку і терміни, передбачені законом. Застосування цих положень на позачергових виборах позбавить партію, яка вийде зі складу блоку ще за місяць до дня призначення позачергових виборів, права самостійно висувати кандидатів у народні депутати.

Тому вважаю, якщо політична партія, що виходить зі складу виборчого блоку під час виборчого процесу чергових виборів, не позбавлена права статусу суб’єкта виборчого процесу, і у зв’язку з цим може самостійно висувати кандидатів у народні депутати, то вона не може бути позбавлена такого права і на позачергових виборах. Для цього слід встановити такий термін виходу її із блоку, який не виходив би за межі виборчого процесу на позачергових виборах.

9. Відповідно до частини четвертої статті 11 закону виборчий процес (який на позачергових виборах становить 60 днів) включає етап проведення передвиборної агітації. Більшість виборчих процедур цього етапу, які регулюються розділом VІІІ закону, далеко виходять за межі виборчого процесу позачергових виборів, а тому не можуть застосовуватися. У зв’язку з цим законодавець повинен був встановити особливості їх проведення у статті 102 закону, проте ці особливості чинним виборчим законом не врегульовано. Це насамперед стосується термінів:

встановлення Центральною виборчою комісією порядку надання ефірного часу та друкованих площ за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів (частина четверта статті 68);

встановлення відповідними засобами масової інформації розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів політичних партій (виборчих блоків) (частина шоста статті 68);

надсилання загальнодержавними засобами масової інформації встановлених розцінок вартості одиниці друкованої площі чи ефірного часу до Центральної виборчої комісії (частина восьма статті 68);

опублікування телерадіоорганізаціями всіх форм власності в друкованих засобах масової інформації розцінок вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу (частина перша статті 69);

складання та надсилання до Центральної виборчої комісії чи окружної виборчої комісії розкладу ефірного часу трансляції передвиборних агітаційних теле-, радіопрограм загальнонаціональними та регіональними телерадіоорганізаціями державної та комунальної форми власності (частина шоста статті 69);

визначення Центральною виборчою комісією черговості надання політичним партіям (виборчим блокам) —суб’єктам виборчого процесу ефірного часу на радіо та телебаченні (частина сьома статті 69);

укладення угоди про публікацію в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр», а також в одному з регіональних (місцевих) друкованих засобів масової інформації державної чи комунальної форми власності кожного з регіонів передвиборної програми політичної партії (виборчого блоку) Центральною або окружною виборчою комісією у відповідному регіоні (частина перша статті 70);

надсилання редакціями газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр», а також редакціями регіональних друкованих засобів масової інформації державної форми власності, з якими відповідні окружні виборчі комісії уклали угоди про опублікування передвиборних програм політичних партій (виборчих блоків) — суб’єктів виборчого процесу, конкретних дат виходу у світ номерів відповідних видань з програмами із зазначенням місця розташування цих програм у кожному номері видання (частина друга статті 70);

встановлення Центральною виборчою комісією та відповідними окружними виборчими комісіями шляхом жеребкування черговості друкування передвиборних програм політичних партій (виборчих блоків) за рахунок коштів Державного бюджету України (частина третя статті 70).

10. Згідно з положенням частини другої статті 74 офіційні спостерігачі від громадських організацій здійснюють спостереження за ходом виборчого процесу в порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України».

Центральна виборча комісія не пізніш як за 80 днів до дня виборів уже повинна надати дозвіл чи відмовити у наданні такого дозволу, а за 70 днів до дня виборів —офіційно опублікувати в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» перелік громадських організацій, яким надано дозвіл мати офіційних спостерігачів на виборах народних депутатів.

Реєструється офіційний спостерігач від громадської організації окружною виборчою комісією лише за поданням громадської організації, яка отримала дозвіл мати офіційних спостерігачів.

З наведеного зрозуміло, що всі процедури, пов’язані зі спостереженням громадських організацій на позачергових виборах, повинні відбутися в той час, коли ще взагалі невідомо, чи такі вибори будуть призначені.

Отже, для того, щоб офіційні спостерігачі від громадських організацій не були позбавлені права спостереження за перебігом виборчого процесу на позачергових виборах, у законі слід передбачити особливий порядок їх реєстрації.

11. Положенням частини сьомої статті 102 встановлено, що інформаційні плакати політичних партій (виборчих блоків) — суб’єктів виборчого процесу виготовляються не пізніш як за двадцять днів до дня виборів. Згідно з частиною четвертою статті 67 ці плакати передаються відповідним виборчим комісіям у цей само термін.

З огляду на те, що на останніх чергових виборах народних депутатів України було утворено 225 окружних та понад 30 тисяч дільничних виборчих комісій, для передачі інформаційних плакатів знадобиться більше часу, ніж встановлено законом, а тому необхідно було встановити для передачі цих плакатів на позачергових виборах інший термін.

Викладене вище свідчить про те, що провести чергові вибори народних депутатів України на належному організаційно-правовому рівні без внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» неможливо.