Коли «районка» опублікувала на своїх сторінках штатний розпис, оклади та надбавки до зарплати працівників апарату районної ради, це стало фіналом остаточного розриву між двома колишніми засновниками газети

На захист став читач

З Василем Притулою, колишнім викладачем сільськогосподарського технікуму і постійним передплатником «Голосу України», ми знайомі давно. На жаль, через важкий стан здоров’я — Василь Федорович інвалід першої групи — він фізично не може брати активної участі у велелюдних заходах. Однак гострим пером і відкритим, чесним словом повсякчас стоїть на варті правди і справедливості.

Ось і цього разу лист, який надійшов до редакції від Притули, сповнений рішучості відстояти права наших колег, журналістів районної газети «Колос», що у Тальнівському районі.

«Переконаний, — написав Василь Федорович, — що нині чи не найлютішим ворогом кожного пересічного українця є наш доморощений чиновник. Бундючний, самозакоханий, знахабнілий від безкарності й ожирілий від хабарів. Він, як упир, висмоктує останню кров, висотує останні нерви. Я звертаюся до «Голосу України» як єдиного на теренах нашої країни демократичного й не заангажованого друкованого органу допомогти відстояти право читачів на об’єктивність.»

«Є у нашому Тальнівському районі, — продовжував дописувач, — найтиражніша і найстаріша районна газета (їй 78 років), «Колос» називається. І служила ця газета вірно всім режимам — від сталінського до кучмівського. І поки співала вона оди й дифірамби районним партсекретарям та головам райради — була мила та люба місцевим «вождям».

Однак після вікопомного Майдану дещо змінилося: колектив редакції розпрощався зі своїм редактором, газета стала демократичною, об’єктивною, різноплановою. Саме це ой як не сподобалося нинішнім високопосадовцям району: редакцію закривали, редактора звільняли. Щоправда, не вийшло: Господарський суд Черкаської області визнав дії Тальнівської райради незаконними. Тоді райрада оголосила приміщення редакції своєю власністю, редакційному колективу — а це переважно жінки — наказала вибиратися геть на вулицю...»

Обурений свавіллям районних властей, Василь Притула, щоб підтримати колектив «районки», звернувся до обласної організації Національної спілки журналістів, до голови Черкаської облдержадміністрації, врешті, до «гуманітарного» віце-прем’єр-міністра Дмитра Табачника. Певна річ, якби з боку адресатів Василя Федоровича була відповідна реакція, він не написав би до «Голосу України».

На жаль, констатував наш передплатник, його скарги, як водиться, «успішно відфутболили». З канцелярії Табачника, наприклад, повідомили, що звернення направлено для вжиття заходів до... Держкомтелерадіо. «Скажіть на милість, — завершив листа наш читач, —яке відношення має Державний комітет телебачення і радіомовлення України до нищення Тальнівськими районними властями районної газети «Колос»?! Абсурд повний!

З редактором бунтівного «Колоса» Юрієм Стригуном ми одразу знайшли спільну мову. Передусім через те, що таку ситуацію автор цих рядків, а у 1990 році редактор однієї з районних газет на Дніпропетровщині, пережила «по повній програмі».

Тільки тоді ще не було ні вільної, демократичної преси, ні незалежної України. Райкоми партії намертво тримали у руках свої друковані органи. І заява колективу районки про вихід з-під керівництва «цілеспрямовуючої і направляючої» була для них шоком, страшним сном...

Тальнівським журналістам нині і легше, і важче. Легше через те, що хоч би як лютували можновладці, хоча б які рогатки ставили, «Колос» неминуче вийде з-під їх «дбайливої» опіки. Бо так хочуть насамперед читачі, так бажає редакційний колектив, і на їхньому боці стоїть закон. Важче, бо 17 років тому тиражі районних газет були великі (моя «районка», наприклад, мала понад 14 тисяч передплатників) і, по суті, видання самі себе фінансували.

А тепер той самий «Колос» виходить накладом трохи більш як чотири з половиною тисячі і без допомоги меценатів чи добродійників аж ніяк не обійдеться. Втім, за великим рахунком, все залежатиме від творчого і ділового потенціалу колективу.

— Ми не боїмося «вільного плавання», — зазначив Юрій Стригун. — Навпаки — свобода нас окрилює, газета стає для читачів привабливішою і цікавішою. У листопаді минулого року після невдалої спроби закрити «Колос» райрада на чолі з головою Валентином Янішевським вийшла зі складу засновників. Незабаром складе відповідні повноваження й райдержадміністрація. Колективу залишається тільки відстояти приміщення редакції, на яке претендує райрада. Однак, переконаний, правда буде на нашому боці.

У цьому немає щонайменшого сумніву. Загартований «Колос» навчився боротися, відстоювати свої законні права.

Черкаська область.