Доки КП «Київський іподром» не може звести кінці з кінцями та ще не встигло отямитись від судової тяганини через кредитну історію, місцева влада Києва вже намірилася внести свої корективи в діяльність підприємства. Журналісти «Голосу України» вирішили провести своє дослідження стану справ єдиного столичного іподрому.
Заїзд до... меблевого салону
Збудований у 1962—1969 роках «Київський іподром» — це останній в Україні іподром, завдяки існуванню якого на теренах держави збереглась та розвивається галузь рисистого конярства. На його території побудовано 9 капітальних стаєнь, кожна з яких має запряжний манеж, а також три бігових доріжки. Земля, на якій це все знаходиться, досить довго підбиралася за всіма «кінними» критеріями. Адже будівництво такого типу варто було починати з нуля.
І, здавалося б, такому гіганту розваг та спорту в столиці країни, де іподромів зовсім мало (в Україні три іподроми, коли, приміром, у Франції — більше двохсот), нічого не загрожує. Проте з 1998 року, як об’єкт потрапив у комунальну власність, у його історії почався досить сумний період. Так, за «мерства» Омельченка там прагнули побудувати багатоповерхівки, а за Черновецького іподром взагалі втратив майже половину своєї території, яку просто розпродали на аукціоні. Лише особливості землі з її ґрунтовими водами врятували територію від забудов. Згодом через підготовку до Євро-2012 земля ледь не пішла під створення стадіону. Та знову обійшлося, доки на черзі не з’явився міжнародний гігант меблево-інтер’єрної торгівлі ІКЕА...
В Україні нині налічується три іподроми — в Харкові, Одесі, Києві.
Дорога іграшка
Нагадаємо, що ще рік тому для підтримки іподрому вдалося отримати кредит у розмірі одного мільйона гривень. Проте з часом підприємство так і не змогло повернути 846 тис. грн., на що виконавець зробив цілком очікуваний від нього крок — почав описувати майно.
— Майно київського іподрому складається з 32 га землі при розвинутій інфраструктурі та 3000 кв. м площі. Столиця ледве не втратила цей комплекс. Він мав перейти до рук якогось клубу боксерів. Ми в останній момент зупинили цей процес, і банк «Хрещатик» перекредитував підприємство, — нещодавно заявив в. о. голови КМДА Володимир Бондаренко.
Згодом з’ясувалося, що до іподрому є претензії ще й у Пенсійного фонду (на суму близько 700 тис. грн.) та податкової. «Довелося в три етапи все-таки утримати це підприємство в Києві», — зазначив чиновник.
Проте, не встиг робочий колектив і подумати про радісний фінал, громаду ошелешили заявою: «Іподроми в Україні в принципі не потрібні. Коли їх було понад двісті — це була система тоталізаторів, яка приносила чималий дохід від грального бізнесу. Нині це проста іграшка, яку використовують декілька разів на рік. Іподром необхідно трансформувати в систему кінноспортивних клубів для тренувань і відпочинку». А таку принадну місцину, де вже й метро відкрили та й розв’язка доріг вдала, чому б не віддати під ще один торговельний центр, яких у місті й так не бракує. Думку киян з цього приводу не спитали. Проте, вочевидь, врахували бізнес-інтереси приватної компанії...
А для іподрому вже й місце придивилися: за Києвом, десь біля Кончі-Заспи. Мовляв, там і конячкам краще дихатиметься, і діти зможуть бавитись. А саме переселення планується провести за рахунок тієї ж фірми, яка придивилася собі земельну ділянку.
У коней і людей одна проблема
Це просто якась безглузда помилка! Як можна створити ще один меблевий салон, яких і так вистачає у столиці, на місці єдиного іподрому, куди приїжджають тренуватися та спілкуватися з кіньми діти? — не розуміє логіки київських чиновників генсек Федерації кінного спорту Київщини Ірина Мусієнко. Каже: перенесення іподрому за межі міста зробить його недоступним для більшості людей, які не мають власних авто.
На самому іподромі журналістів «Голосу України» зустріли радо, мабуть, таки з надією, що і їхній голос почують.
— У нас на підприємстві постійно працює понад 100 працівників. Більшість із них живуть у тутешньому гуртожитку. Я сам, з дружиною та трирічним сином, у ньому мешкаю. А наш директор із родиною — мої сусіди. Покоління наїзників виховуються на цій землі. Стара школа дає неоціненні знання молоді. Люди, як почули про заяву щодо перепрофілювання, зовсім занепали духом, адже їм нікуди й подітися, — ділиться своїми переживаннями зоотехнік київського іподрому Петро Стигнаєвський.
Свого часу наїзники збиралися в Києві мало не з усього СРСР. Дехто вже й онуків тут бавить. Діти багатьох пішли шляхом батьків. Тому й бояться залишитися без домівок і роботи, зважаючи на вузьку спеціалізацію.
— Я вже 20 років працюю на іподромі. За цей час його стільки разів намагалися перепродати! Сподіваюся, й цього разу обійдеться. Можливо, знайдуться такі необхідні нам інвестори, які врятують ситуацію, — каже директор іподрому Олександр Шинкаренко.
Проте, як зазначають експерти, робітники не лише КП «Київський іподром» можуть залишитися без діла, а й заводи з вирощування скакунів, не кажучи про самих коней. Без належного місця для їх випробовування цінні екземпляри рисистих порід, які десятиліттями виводились за допомогою селекції, можуть просто піти під ніж і зовсім зникнути на теренах держави.
Надія є!
Окрім спортивних змагань та випробовування коней, київський іподром дуже цінний тим, що вже три роки на його базі працює єдиний у столиці іпотерапевтичний центр. Понад 60 дітей-інвалідів з вадами розвитку (ДЦП, синдром Дауна, затримки психічного, мовного та психомоторного розвитку, дитячий аутизм тощо) проходять тут реабілітацію за допомогою коней.
— Наш центр — це наукова база для демонстрації можливостей іпотерапії для Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупіка. Тож не тільки допомагаємо хворим діткам, а й ведемо науково-дослідну роботу. До нас приходять майбутні викладачі, психологи, лікарі. На жаль, наше суспільство поки що не пристосоване до хворих людей.
На базі іподрому з допомогою держави ми плануємо створити сучасний реабілітаційний центр європейського рівня. Але якщо його перенесуть, то це суттєво обмежить доступ для більшості сімей та й самих працівників, — непокоїться директор благодійної організації «Іпотерапевтичний центр «Спіріт» Анна Бураго.
Тож яка доля очікує київський іподром? Це запитання «Голос України» адресував лідеру партії «УДАР», який, за попереднім підрахунком голосів, вочевидь стане новообраним керманичем Києва.
«Якщо ми хочемо стати європейською столицею, то в Києві потрібно не лише нове будувати, а насамперед зберегти і примножити те, що є. Я можу пообіцяти, що на місці київського іподрому стоятиме тільки той же іподром», — відповів Віталій Кличко.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
До речі
У всьому світі іподром — це не просто розвага, а високого рівня спортивні змагання державного значення. Приміром, Швеція від своїх 31 іподрому щорічно отримує в держбюджет понад 1 млрд. євро. А в ОАЕ кінні змагання — другі за прибутками після продажів нафти.
З любов’ю і теплотою доглядають за кіньми коняр Жанна Москаленко (ліворуч) та іпотерапевт Ілона Юрченко.
Іпотерапевти Олена Луканіна (ліворуч) та Ілона Юрченко проводять сеанс іпотерапії з дитиною, хворою на ДЦП.
