Запорізький Змій Горинич

Спочатку в поле зору правоохоронців потрапила жителька Мелітополя, в якої вилучили 400 капсул трамадолу. Від неї ниточка привела до запоріжанки, котра під час санкціонованого обшуку добровільно віддала 2600 капсул, а наступного дня в одному з гаражних кооперативів обласного центру було виявлено підпільний склад, що шокував навіть бувалих оперативників. Тут вилучили 60840 капсул трамадолу, 18000 — трайфеду, 27000 — клофеліну, 134000 — димедролу та 2000 ампул кетаміну, котрі господарка гаража зберігала з метою подальшого збуту. Усього — 241840 доз на загальну суму понад 460 тисяч гривень за цінами «чорного» ринку.

Була шокована й громадськість, адже за тиждень до цього в Оріхівському районі правоохоронці вилучили в підприємливого «городника» 47 кілограмів маріхуани, а в одному із запорізьких вузів затримали двох парубків, які збували студентам синтетичний наркотик метамфетамін. Утім, коли говорити про апетити ділків наркобізнесу, то наведені факти вже не є рекордом. Скажімо, лише в липні минулого року оперативники УБНОН під час обшуків на присадибних ділянках у Гуляйпільському районі знайшли 523 кілограми снодійного маку, а в Запорізькому районі — 1 тонну 232 кілограми коноплі.

Суха міліцейська статистика розкриває справжні масштаби лиха. Ось лише деякі цифри. Торік на території Запорізької області зареєстровано 4431 факт незаконного обігу наркотиків, виявлено 3490 наркозлочинів, порушено 978 кримінальних справ за незаконний збут наркотичних речовин. Викрито та задокументовано діяльність трьох нарколабораторій, перекрито 21 канал надходження наркотиків та наркотичної сировини із Херсонської, Львівської, Тернопільської, Рівненської та Дніпропетровської областей, з незаконного обігу вилучено 2,6 тонни наркотичних засобів (у 2005 році — 738 кілограмів).

Треба віддати належне людям, котрі, постійно наражаючись на небезпеку, захищають нас від навали «білої чуми». Адже зазвичай наркоділків прикривають добре організовані й озброєні банди. Однак прогресуюча динаміка ефективності роботи правоохоронців свідчить не лише про підвищення їхньої оперативної майстерності, а й про зростання загрози для суспільства з боку ділків наркобізнесу. Вони — наче казковий Змій Горинич, у котрого замість однієї відрубаної голови виростають одразу дві...

— Після того, як міліція ліквідувала основні точки поширення так званої «циганської ширки» (опій. — Прим. авт.), ми відчули полегшення наркологічної обстановки, — розповідає головний лікар обласного наркодиспансеру Валентин Радкевич. — Але наркобізнес теж проявляє неабияку гнучкість. Нині наші пацієнти дедалі частіше вживають наркотики, виготовлені на основі медичних препаратів у кримінальних лабораторіях або, ще гірше, в кустарних умовах. Ці хімічні сполуки, котрі не мають зрозумілого походження, дуже небезпечні для здоров’я наркоманів, а головне — їх важко діагностувати, адже наше обладнання застаріле. Вже не кажу про повноцінне лікування. Коли не знаєш, який дурман вживав пацієнт, навіть зі стану наркотичного отруєння його дуже складно вивести. Тому спеціалізовані медичні заклади та підрозділи міліції повинні мати сучасне обладнання, котре давало б змогу ефективно визначати стан наркотичного сп’яніння і хімічний склад речовин, що до нього призвели.

На жаль, поки що це лише благі наміри. В суспільстві вже склалося уявлення про те, що наркоманія — велике соціальне зло, однак у своїй основній масі люди хочуть вірити, що біда їх омине. Звичайно, обивательське ставлення до проблеми, котрій не можуть дати раду навіть у розвинених країнах, річ погана, та ще гірше, коли справжніх масштабів лиха і його згубних наслідків не хочуть бачити керманичі влади. Хоч як парадоксально, частково винна у цьому й офіційна статистика. Коли на початку 90-х років ми зіткнулися з таким явищем, як наркоманія, за порівняно невеликої кількості осіб, котрі вживали дурман-зілля, приріст їхньої чисельності у відсотковому співвідношенні був просто-таки шалений. Тепер, коли ситуація трохи стабілізувалася й оті злощасні відсотки пішли на спад, можна писати й переможні реляції. Хоча абсолютне число тих, хто перебуває на обліку в обласному наркодиспансері, вражаюче — понад 7 тисяч осіб. Вони регулярно вживають наркотики і не проживуть без них і дня. Скільки ж насправді в області наркоманів, можна підрахувати хіба що приблизно. Та хай би яку спеціальну методику використовували, результат не порадує — майже 70 тисяч людей. Навіть коли більшість витрачають на «кайф» свої власні гроші, у що дуже важко повірити, то запеклі наркомани, винісши з дому все, що можна продати, добувають їх квартирними та автомобільними крадіжками, грабежами та розбоями, не зупиняючись ні перед чим. Не випадково ж Запорізька область лідирує серед інших регіонів за рівнем злочинності. Лише за 11 місяців минулого року тут зареєстровано 140 навмисних вбивств, а кількість розбійних нападів збільшилася на 16 відсотків. І дуже часто такі злочини скоєно в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння.

Треба сказати, що поки в столиці «делікатно» не помічали корозії, яка роз’їдає устої суспільства, в Запорізькій області намагалися якось протидіяти поширенню «білої чуми». Принаймні в дев’яностих роках з обласного бюджету виділялися додаткові кошти, котрі спрямовувалися на фінансування наркодиспансеру та спецпідрозділів міліції. А в грудні 2003-го на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4.06.2003 № 877 обласна рада затвердила «Програму протидії поширенню наркоманії та боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у Запорізькій області на 2004 — 2010 роки». Можна по-різному сприймати цей документ, але основним його недоліком є пристосованість під звичайне фінансування галузей, закладене в обласний бюджет. Оскільки про залучення додаткових коштів не йдеться, то, по суті, це окозамилювання і бажання мати вигляд кращий, ніж є насправді. Загалом, на боротьбу з наркоманією за семирічку планувалося витратити 6 мільйонів 520 тисяч гривень, а з місцевих бюджетів — 367 тисяч гривень. Звичайно, програма не адекватна ситуації, бо тільки хронічні наркомани на придбання «ширки», за підрахунками спеціалістів, щоденно витрачають понад мільйон гривень. І саме стільки за рішенням обласної ради від 26 грудня 2006 року виділено на придбання діагностичної апаратури для спецпідрозділів міліції, котрі, як відомо, фінансуються з державного бюджету. Тобто у ставленні до чи не найболючішої для регіону проблеми нарешті визначився ґрунтовний і зважений підхід, а головне — в керівників владних органів з’явилося бажання її вирішувати.

Безперечно, без широкої підтримки громадськості ні влада, ні правоохоронці, ні медики не зможуть зупинити наростання валу наркоманії. Вона, на жаль, стає масовим явищем. І зумовлюють це не лише прогалини у вихованні молодого покоління, яке стало жертвою акул наркобізнесу, а й криміналізація суспільства. Адже довкола торговців дурман-зіллям гуртуються різного штибу паразити, котрі наживаються на чужому горі. Йдеться не лише про так звані наркотаксі, наркопроституцію, різних цілителів, що дбають про збільшення отари своїх «овечок» і, буває, навіть силоміць «саджають на голку» нерозважних юнаків і юнок. Нині до цього кола долучилися й зовні інтелігентні люди, котрі щедро годують молодь небезпечними пігулками та просторікують з різних трибун про «гуманні» підходи до вирішення проблеми наркоманії. Суспільству нав’язують замасковану під стратегію зменшення шкоди від наркоманії хибну ідею заміщувальної терапії, тобто заміни заборонених наркотиків легальними та безплатної їх роздачі всім «спраглим» у медичних закладах. По суті — відкупу від наркоманів, аби ті не крали і не грабували...

Це вже свідчить про те, що на зміну наркобаронам прийшла наркомафія, котра має своє лобі в органах влади, інформаторів та «дах» у правоохоронних структурах, власні засоби масової інформації та фармацевтичні фабрики, де масовими партіями випускаються якщо не наркотики, то їхні компоненти. Яскраве свідчення того — останній «улов» запорізьких правоохоронців. Отже, нам підсовують не просто фальшивку, а отруєну цукерку.

Запорізька область

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.