До сторіччя з дня народження Миколи ПОПУДРЕНКА

Герой Радянського Союзу, один з організаторів партизанської боротьби на окупованих землях України, Росії, Білорусі, легендарний командир Чернігівського партизанського з’єднання, М. Попудренко народився 28 грудня 1906 року в селі Миколаївка Сахновщинського району на Харківщині, в селянській родині. Навчався в початковій школі, у дев’ять літ пішов працювати.

У 1920 році, працюючи слюсарем на Дніпропетровському металургійному заводі, навчався на робітфаку та в просвітшколі. З 1932 року — на партійній роботі, а в 1940 році обраний секретарем Чернігівського обкому партії.

Після окупації Чернігова гітлерівцями Попудренко на чолі групи працівників обкому перейшов лінію фронту і розгорнув бойову діяльність в тилу ворога на півночі області як командир обласного партизанського загону. Коли до загону прибув перший секретар Чернігівського обкому партії Олексій Федоров, М. Попудренко став першим заступником командира загону і другим секретарем підпільного обкому.

Два роки Попудренко керував підривниками і очолював великі бойові операції. Труднощі полягали в тому, що людей в загоні мало, вони були необстріляні, озброєння поступалося ворожому.

З переходом до Холменських лісів командування надіслало туди 22 розвідників і зв’язкових, щоб з’ясувати, чи працює підпілля, явочні квартири і «дубки» (таємна пошта), чи розпочали дії партизанські загони, а також для перевірки стану лісових продовольчих баз. Було створено друкарню, що випускала листівки, газети, звернення до населення.

У кінці листопада 1941 року Корюківський і Холменський загони об’єднано в обласний партизанський загін імені Сталіна (командир Федоров, перший заступник, відповідальний за диверсійну роботу — Попудренко). Згодом загін став партизанським з’єднанням.

Першу велику операцію об’єднаний загін провів у Погорільцях 2 грудня 1941 року. Знищено батальйон регулярних військ, артбатарею, захоплено штабні документи. Операція підняла настрій людей, приголомшила окупантів. Проти партизанів кинули німецькі й мадярські підрозділи, поліцейські формування, артилерію, бронетехніку, авіацію.

В січні 1942 року Микола Микитович очолив диверсії на мосту і залізничній колії Гомель—Новозибків. А в березні виведено з ладу Гомельський залізничний вузол. Тоді ж з’єднання розгромило гарнізони в Гуті Студеницькій та селі Іванівка. Операціями керував Попудренко. В іванівськім бою знищено 156 німців, зокрема, командира батальйону і трьох командирів рот. Втрати партизанів — дев’ять вбитих і семеро поранених.

Восени з’єднання було оточене в Клетнянських лісах на Орловщині. Федорова перед тим відкликали до Москви. За командира лишився Попудренко. Він успішно прорвав кільце й вивів з’єднання на Україну.

Весною 1943 року основну частину Чернігівського з’єднання Федоров повів у рейд на північ Житомирської та Волинської областей. На Чернігівщині лишились партизани Попудренка — близько 300 душ, але загін швидко переріс у з’єднання — 3452 бійці.

На цей час ворог сконцентрував значні сили для боротьби з партизанами. 13 квітня 1943 року окупанти оточили ліс, маючи значну чисельну перевагу. Командир вирішив прорватись через важкодоступну місцевість. На межі сил партизани з боями вийшли з оточення й перейшли в Софіївські, потім в Злинківські ліси.

У середині 1943 року партизанське з’єднання знищило кілька ворожих гарнізонів, але біля села Софіївка в Злинківських лісах (тепер це Брянщина) ворог знову оточив з’єднання. Під час прориву Попудренко, підіймаючи в атаку партизанів, загинув. З’єднанню партизанських загонів Чернігівщини присвоїли його ім’я. Україна втратила воїна-самородка. Його подвиг залишиться взірцем мужності для нашого волелюбного народу.

З’єднання імені М. Попудренка провело 12 великих боїв з німецькими загарбниками, розгромило 7 гарнізонів та 12 поліцейських станів. Партизани підбили 2 танки, гармату, 43 автомашини, зруйнували 3 залізничні станції, 3 водокачки, 2 електростанції, 2 заводи, 8 сепараторних пунктів, 3 склади тощо. На магістралях Гомель—Брянськ, Гомель—Бахмач, Новозибків—Новгород-Сіверський пущено під укіс 122 ешелони ворога. При цьому розбито 120 потягів, 553 вагони, 333 платформи з живою силою, бойовою технікою та майном, підірвано 4 залізничні та 10 шосейних мостів.

15 серпня 1943 року Миколі Микитовичу Попудренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. Його поховано в Чернігові. Іменем Попудренка названа залізнична станція в Чернігівській області, вулиці в Києві, Чернігові та Ніжині.

Василь КОНЬКОВ, голова Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1943 рр. при Верховній Раді України, кандидат історичних наук, доктор філософії.