«Завдання правоохоронних органів — виявлення конкретних злочинців, які вчинили конкретні протиправні діяння, а боротьба зі злочинністю — справа загальнодержавна», — вважає начальник спецвідділу боротьби з корупцією й хабарництвом управління МВСУ в Луганській області Вадим НЕСТЕРОВ.

— Вадиме Володимировичу, таке явище, як корупція, з’явилося, зрозуміло, не вчора. Проте лише останнім часом в Україні активно заговорили про діючу систему хабарів і корупції, які вкрай негативно впливають на наше суспільство. Що все-таки стало причиною?

— До речі, перший факт корупції історія зафіксувала у давніх шумерів. Тоді представник влади взяв собі якісь блага і був за це нещадно покараний. Йому відрубали голову. Хабарі, корупція — це породження цивілізації і, на превеликий жаль, невід’ємна складова будь-якого суспільства. Не можна сказати, що Україна ніколи з цими вадами не боролася. Досить ознайомитися із законодавством минулих років, щоб переконатися: країна була стурбована такими негативними проявами, намагалася їх викорінити. Інша річ, що це не вдавалося. Але то окрема тема. Нині боротьба з корупцією виходить на перший план із багатьох причин. По-перше, дійсно, із цим злом давно настав час вести непримиренну боротьбу, далі так жити не можна. По-друге, у нашому суспільстві відбуваються зміни, Україна йде шляхом державотворення, треба вириватися вперед. І головний чинник — прагнення нашої країни стати повноправним членом Європейського співтовариства, вступити в НАТО. Цей фактор змушує підтягтися, орієнтуючись на більш розвинені держави, виконати низку умов, необхідних для того, щоб Україна була визнана міжнародним альянсом.

— Є дані, що за кількістю, сумою хабарів, резонансними затриманнями Луганщина посідає друге місце в Україні. У ситуації, що виникла, напевно, було б нелогічним звинувачувати лише правоохоронців. Є безліч серйозних причин, про які давайте сьогодні й поговоримо.

— Головна причина, на мій погляд, криється в недосконалості нашого законодавства. До слова, у ньому ви не знайдете навіть чіткого визначення, що таке хабар. Поняття «корупція» і «хабар» часто поєднують, однак це різні речі. Хабар — один із сегментів корупції. Проте хабародавець може опинитися у в’язниці, а корупціонер відбудеться лише штрафом у 255—340 грн. По суті, залишиться безкарним, у той час як розміри збитку, завданого державі, можуть становити мільйони гривень. Старе законодавство було жорсткішим. Особа, визнана винною, на три роки позбавлялася права обіймати посаду. Нині закон більш лояльний до таких порушників.

— Чиновники якого рангу найбільше схильні до корупції?

— Абсолютно всіх рангів! Не казатиму, що всі без винятку чиновники використовують своє службове становище з корисливою метою. Але якщо є така можливість, мало хто може встояти перед спокусою.

— Хабар узагалі став нормою нашого життя...

— На жаль, так. Боротися з цим явищем важко. Скажімо, міліція не має права проводити слідчі експерименти, доводячи факт здирництва. Наші дії можуть обумовлюватися тільки наявністю заяви людини, у якій викладені факти. Якщо у своєму прагненні викрити порушника ми діємо без такого письмового звернення, наші дії, відповідно до закону, розцінюються як провокація. Це дає змогу цілій низці посадових осіб, що займаються хабарництвом, залишатися безкарними. Причому протягом багатьох років. Як не парадоксально це звучить, але виходить так, що робота нашого відділу фактично зводиться до пошуку заявників, стосовно яких проявляється здирництво. І, що найцікавіше, потерпілі іноді відмовляються писати такі заяви.

— Скажіть, а які суми хабарів фігурують у протоколах?

— Різні. Мінімальна сума хабара становить 200 гривень, а максимальна — 100 тис. грн. і більше. З аналізу порушених стосовно здирників кримінальних справ видно, що це явище характерне переважно для бюджетної сфери. Традиційно це навчальні заклади, лікарні, органи контролю, виконавчої влади. А якщо подивитися за сумами, то великі хабарі фігурують в орендних відносинах, приватизації, видачі різних дозволів. Тут «гуляють» суми від 10 тисяч доларів і вище. Процвітання хабарництва вочевидь не на користь нашому суспільству. І в цьому, на мою думку, суттєву роль відіграє ментальність населення. Вірно помічено, що здирництво стало нормою нашого життя. Резонансні хабарі, як правило, залишаються латентними, проходять поза полем нашого зору. Чому? З тієї простої причини, що цілком влаштовують і того, хто дає, і того, хто бере. Скажімо, людина, що хоче взяти землю в оренду на 49 років, готова дати чиновникові якого завгодно хабара, тому що земля годуватиме і його, і дітей його, й онуків. Чиновник це знає й користується цим. Суспільство треба будити, будоражити, інакше все залишиться, як і було. Правоохоронці продовжуватимуть виявляти, притягати до відповідальності порушників закону, але ситуація не зміниться. Країні потрібна продумана державна програма боротьби з хабарництвом та корупцією.

— Вадиме Володимировичу, ви ж не заперечуватимете того, що в зміні менталітету населення важливу роль повинен відіграти й ступінь їхньої довіри до правоохоронних органів?

— Цього року вперше нами було порушено три кримінальні справи за інформацією, що надійшла по телефону довіри. Підкреслю, вперше. Хоча такий телефон діє вже п’ять років. Це добрий знак. Люди починають нам довіряти. Та в цьому напрямі міліції ще працювати й працювати... Водночас не все залежить від правоохоронців.

— Давайте про це конкретніше. Останнім часом факти корупції й хабарництва виявляються у вугільній галузі. У чому ваші дії обмежено?

— На підприємствах вугільної промисловості нині виникла нездорова конкуренція. Скажімо, звичайна фірма позбавляється можливості прямо офіційно купити ліквідне вугілля на шахті, оскільки право на купування цього палива за великий хабар уже придбала інша структура. І на цьому наживається, нічого в бізнес не вклавши. Така само система діє й під час постачання товарно-матеріальних цінностей на державні підприємства вугільної промисловості. Наприклад, ПММ, устаткування та ін.

— Розсадником хабарництва останнім часом вважаються також тендери на держзакупівлю.

— Про торги я взагалі можу сказати, що тут діється щось незрозуміле. Вони створювалися для прозорості ринкових відносин, а насправді стали осередком хабарництва та корупції. Поки Міністерство вугільної промисловості не візьметься за наведення порядку у своїй галузі, нічого хорошого не буде.

— Ми говорили про злочини, а тепер давайте зупинимося на покараннях. Скількох хабарників і корупціонерів у нашій області було покарано?

— В поточному році з 78 протоколів із корупції до відповідальності притягнено 52 особи. Вони визнані винними і були покарані... штрафом у 255 грн. За хабарами з 238 кримінальних справ стосовно посадових осіб, за якими проходять 140 чоловік, 63 вже засуджені. Інші справи перебувають у слідстві або в судах, із початку року заарештовано 7 чоловік. Лояльність чинного законодавства, на відміну від старого, не дозволяє всіх затриманих тримати під вартою. Продовжуючи тему про недосконалість законодавства, хотів би звернути увагу на ще один момент. Торік з 78 протоколів із корупції, направлених нами до суду, половину було закрито через «малозначність». Адміністративне законодавство не передбачає такого мотиву, але суди його використовують. Щоб не припускатися подібних помилок, ми прийняли рішення на стадії збирання матеріалів консультуватися із суддями. Щоб і їм зайвої роботи не додавати, і самим її не робити. Це дало результат: на кінець року закрито тільки сім протоколів, у яких судді не знайшли складу злочину.

— Сумна в нас вийшла розмова, Вадиме Володимировичу... То все-таки, як боротися зі злом?

— На жаль, боротьба з хабарництвом і корупцією стане тоді ефективною, коли в ній буде зацікавлений кожен громадянин, а не тільки правоохоронці. У цьому напрямі й слід усім працювати.

Розмову вела Алла АНТІПОВА.