Слідами фальшивих купоно-карбованців

— З чого розпочиналася ця справа?

Л. Ж.: — У червні 1992 року у грошовому обігу України з’явилась значна кількість підроблених національних купонів номіналом 100 карбованців.

Спочатку — в Закарпатській області, потім — у Мелітополі Запорізької області, а через декілька днів — у Криму, згодом — у Харкові, врешті — практично по всій Україні. МВС здійснило низку заходів, спрямованих на вилучення їх з обігу, встановлення джерел походження. Про збут фальшивих купонів поінформували центральні органи влади. На всій території країни запровадили операцію «Темп». За всіма фактами появи фальшивих купонів слідчі органи внутрішніх справ порушили кримінальні справи.

В. Г.: — Я хочу нагадати економічне становище того часу. Росія встановила плату за виділені грошові знаки у 10 відсотків від загальної суми.

Економіка, виробничі стосунки «задихалися» без національних грошей. Їх введення було необхідним заходом. Але вже влітку цього-таки року в обігу з’явилися фальшиві гроші, про які ми тепер і ведемо мову.

У головному управлінні було створено оперативну групу, яку очолив мій заступник, полковник міліції Леонід Житинський. До неї входили полковник міліції Олександр Сас, підполковники міліції Анатолій Зіменков та Олег Назаренко. На цих людей ліг основний тягар розкриття справи. Такі само групи було створено і в УВС областей.

М. К.: — Спеціальну операцію «Темп» проводили ще за радянських часів, коли з’явилися фальшиві рублі. Ще тоді про виявлення фальшивих грошей органи внутрішніх справ доповідали МВС СРСР протягом двох годин з детальним описом обставин.

Розкриттю цих тяжких злочинів сприяли досвід, професіоналізм працівників міліції, а головне — довіра населення до міліції.

Л. Ж.: — Запобіжні заходи дали змогу вже в липні «зачепитися» за деякі злочинні угруповання, які збували фальшиві купони.

Так, 21 липня 1992 року в поле зору оперативно-розшукової групи працівників УВС Харкова потрапили дві особи, які обмінювали велику кількість купонів на рублі.

Затримані виявилися працівниками місцевого заводу «Хартрон» М. і Б. В автомашині, яка належала М., знайшли 1000 купонів на загальну суму 100 тисяч карбованців. В їхніх квартирах провели обшук, де виявили купони на суму 189 тисяч карбованців та 24 750 рублів. Крім того, у квартирі М. перебував його знайомий Г. з Мінська. За словами М., Г. привіз до Харкова фальшиві купони. Його того ж дня затримала оперативна група.

В. Г.: — Тоді ж, 21 липня, до Харкова відрядили керівника групи — мого заступника Леоніда Житинського.

Л. Ж.: — У Харкові на робочій нараді в начальника УВС області народного депутата Олександра Бандурки спланували подальші дії. 22 липня проти Г. порушили кримінальну справу, яку прийняв до свого провадження заступник начальника слідчого управління полковник міліції Дмитро Панцир.

На допиті Г. повідомив, що 17 липня 1992 року від свого знайомого П., який проживав у Мінську, отримав 900 тисяч фальшивих купонів, з яких третину, за його рекомендацією, привіз до Харкова для обміну на рублі. Решту грошей Г. залишив у коханки, адресу якої він точно не може назвати, але помешкання може показати. На підтвердження цього він намалював схему вулиць, де вона мешкала.

В. Г.: — Щоб не допустити завезення на територію України тих грошей, які залишилися в Мінську, а також для встановлення особи П., була сформована слідча група під керівництвом Леоніда Житинського. До її складу, крім слідчого та оперативних співробітників БЕЗ, увійшли працівники суміжного підрозділу МВС, якими керував підполковник Микола Аліпов.

Л. Ж.: — Працівники міліції цього підрозділу і раніше активно працювали проти низки організованих кримінальних груп. Високу дисципліну, професійну майстерність та наполегливість продемонстрували вони і під час затримання П. та інших підозрюваних.

Хочу підкреслити: організація роботи перебувала під особистим контролем першого заступника міністра, генерал-лейтенанта Володимира Корнійчука. Без нього та його порад не обходилася жодна оперативно-розшукова операція як в Україні, так і Білорусі, Польщі.

Ми прибули до Мінська, де керівництво управління БРСВ МВС Білорусі виділило трьох співробітників: Михайла Сазонова, Юрія Молумова та Миколу Котова для допомоги нам у проведенні слідчих дій. Взаєморозумінню та взаємодопомозі сприяло й те, що у квітні 1992 року МВС України та МВС Білорусі уклали угоду про співробітництво в боротьбі з організованими злочинними угрупованнями. Ця угода мала міждержавний характер.

У Мінську в коханки Г. було вилучено 550 тисяч фальшивих купонів. Того ж дня встановили місце проживання та затримали П., який працював директором фірми. З’ясувалося, що П. з 1987 року — мешканець Феодосії. Під час обшуку виявили декілька закордонних паспортів на його ім’я. Аналіз відміток митних та прикордонних служб свідчив про значну кількість поїздок до держав Європи, в тому числі й до Польщі. Обоє були заарештовані 25 липня 1992 року Харківською обласною прокуратурою.

Поки оперативно-слідча група працювала в Харкові і в Мінську, наші колеги зафіксували активний збут фальшивих грошей у Запорізькій і тоді ще Кримській областях.

Зокрема, 24 липня 1992 року, на посту ДАІ Чонгар Джанкойського району Криму були затримані громадяни, які збували фальшиві гроші. У них вилучено купони сумнівного походження на суму 284 тисячі 300 карбованців.

Потім за збут фальшивих грошей затримали експедитора мелітопольської фірми, жителя Єревана М., голову акціонерного товариства С. із Сімферополя. В учасників Запорізько-Кримської групи вдалося вилучити фальшиві купони на суму в майже 12 мільйонів карбованців.

Слідчо-оперативні дії вивели нас на перевізників фальшивих купонів, мешканців Бреста (Республіка Білорусь), — товарознавця комерційного підприємства Р. та працівника малого підприємства С., яких також заарештували. На допиті Р. пояснив, що він не раз перевозив через Брестську митницю фальшиві українські гроші.

Зважаючи на всі обставини, керівництво МВС прийняло рішення об’єднати ці справи. Старший слідчий головного управління МВС України полковник міліції Михайло Биков прийняв її у своє провадження.

Під час допиту заарештовані Р. та С. повідомили йому, що наприкінці 1992 року вони мусять бути в місті Тересполі (Республіка Польща) у громадянина К., який має передати їм чергову партію фальшивих грошей. Р. також розповів, що під час перебування разом з П. у Польщі вони в передмісті Лодзі вночі завантажили партію грошей. Ця партія фальшивок мала свіжий запах грошової фарби, а пакунки були ще теплі. Фарба була така їдка, що дорогою до Бреста їм доводилося декілька разів зупинятися, щоб провітрити машину.

Усе це давало нам підстави вважати, що там діє центр із виготовлення фальшивих грошей. Тому ми почали готуватися до службового відрядження до Республіки Польща. В організації поїздки нам надали дієву допомогу працівники Генеральної прокуратури України і Міністерства закордонних справ України.

— Яка кількість фальшивих купонів була введена в грошовий обіг України? Вона могла сприяти інфляційним процесам і підриву економіки загалом?

Л. Ж.: — Із грошового обігу було вилучено близько 18,5 мільйона купоно-карбованців. Це лише ті гроші, які були запущені в Україну через П. та Ш. Звичайно, така кількість фальшивих грошей не могла не позначитися на фінансовому стані економіки.

Крім цього, як я вже казав, було вилучено 550 тисяч у Г. в Мінську та 12 мільйонів карбованців у К. в Тересполі, а також майже готових близько 27 мільйонів у друкарні в Лодзі. Якби ці гроші влилися у грошовий обіг України, то наша економіка опинилася б у вкрай небезпечному становищі.

— Чи так просто було працювати на територіях Білорусі та Польщі?

Л. Ж.: — І в Польщі, і в Білорусі з боку співробітників тамтешніх МВС була підтримка, взаєморозуміння і бажання допомагати. Щоправда, в Білорусі знайшлися окремі сили, які організували захист декого з арештованих. Генеральна прокуратура України за їх зверненням навіть провела службове розслідування стосовно керівників оперативно-слідчої групи. Це одна з форм знизити темп розслідування, особливо, коли розпочалася багатовекторна робота і ми істотно наблизились до виявлення друкарні, в якій фальшувалися гроші.

Працівники Генеральної прокуратури під час перевірки, вивчивши матеріали кримінальної справи, не знайшли порушень законності і в подальшому сприяли її розслідуванню.

Оперативно-слідча група у складі полковників міліції Леоніда Житинського, Григорія Лясковського, Михайла Бикова та перекладача, співробітника УВС Львова, майора міліції Олега Кузя 23 серпня прибула до Варшави. Ми зустрілися з керівництвом Генеральної прокуратури та МВС Польщі, вручили відповідні документи. На допомогу нам виділили співробітників цих організацій.

Чітка робота, взаєморозуміння дали змогу вже на третій день провести обшук у мешканця Тересполя К. Під час обшуку К. спробував спалити частину фальшивих купонів. Він навіть розпалив піч і вкинув до неї фальшиві гроші. Але працівники слідчої групи МВС Польщі не дозволили знищити речові докази. У К. вилучили, як уже зазначалося, 12 мільйонів купоно-карбованців, із них 9 мільйонів з обгорілими краями витягли з печі.

Слідчий орган Головної комендатури поліції МВС Польщі порушив кримінальну справу проти К., яку вела Уршуля Свіч-Овчиннікова. Крім неї, до спеціальної групи ввійшли начальник бюро з боротьби з організованою злочинністю Адам Рапацький та оперативний співробітник Тадеуш Микушек.

Пригадую, польській стороні знадобилися для криміналістичної експертизи зразки українських національних грошей. Я зателефонував Віктору Гвоздецькому і наступного дня ми їх отримали. Не можу не сказати добрих слів на адресу багатьох працівників банківської системи і, зокрема, заступників голови Національного банку Анатолія Станкова і, на жаль, уже покійного Миколи Туманова, з якими під час операції «Темп» із виявлення фальшивих грошей мені і моїм колегам довелося співпрацювати.

— Що ви відчули, коли у К. знайшли фальшиві гроші?

В. Г.: — Передусім задоволення від того, що праця колективу служби БЕЗ дала результат і ці гроші не потрапили в обіг.

Л. Ж.: — Водночас ми розуміли: що ближче будемо до «лігва звіра» (друкарні), то швидше злочинці замітатимуть сліди, а тому ретельно відфільтровували оперативну інформацію, перевіряли ту, яку мали, відстежували місця завантаження і маршрути Р., вивчали об’єкти на предмет виявлення друкарського обладнання. Радувало, що слідчі Михайло Биков та Уршуля Свіч-Овчиннікова виробили методику спільного, за участю перекладача, допиту заарештованого К. Це давало змогу уникнути багатьох формальностей. Забігаючи наперед, скажу, що ця форма спільного допиту заарештованих застосовувалася і під час приїзду оперативно-слідчої групи МВС Польщі в Україну.

Спільна праця, взаєморозуміння, обмін слідчою та оперативною інформацією дали змогу викрити злочинну діяльність групи, яка виготовляла й організувала збут не лише фальшивих українських купоно-карбованців, а й американських доларів і німецьких марок. 14 листопада 1992 року цей «центр» припинив своє існування, обладнання було вилучено, заарештовано 5 із 6 осіб, причетних до фальшування українських грошей. На жаль, вдалося уникнути арешту громадянину М., який відігравав одну з ключових ролей у виготовленні і збуті фальшивих грошей. Він мав громадянства Польщі і Швеції, що допомогло йому щезнути. Пізніше МВС Польщі оголосило його в міжнародний розшук, але результати мені не відомі.

— Чи не були причетні до виготовлення і розповсюдження фальшивих грошей спецслужби інших держав?

Л. Ж.: — Таке достеменно я не можу стверджувати. Але низка побічних доказів змушує замислитися. Скажімо, папір, на якому друкувалися фальшиві купони, був вищої якості, ніж той, на якому друкувалися справжні українські гроші. До того ж він вироблявся в Німеччині. З другого боку, фальшивомонетникам забезпечувався перетин кордону у Бресті, в місці, яке на слензі називається «Красний мост». Наявність у П. багатьох закордонних паспортів. Окрім того, коли затримували П., йому на виручку прибула група із 7 людей. Добре, що з нами був підрозділ, очолюваний Миколою Аліповим. Під час обшуку в них вилучили пістолети і посвідчення працівників спецслужби. Добре, що результати обшуку ми внесли у протокол затримання... Та й згодом не раз виявлявся нездоровий інтерес до кримінальної справи...

М. К.: — Розкрити цей злочин для управління БЕЗ України було принциповим завданням. На теренах колишнього СРСР наша служба вважалася найкращою.

Нещодавно ми відзначали сімдесятиріччя Олександра Іщенка, який сімнадцять років керував цією службою і залишив після себе хорошу професійну школу. І Віктор Гвоздецький, і Леонід Житинський цю школу пройшли. А тому не виникало сумнівів стосовно розкриття цього злочину. Користуючись нагодою, хочу привітати всіх працівників МВС — і діючих, і ветеранів — з Днем міліції. Здоров’я, успіхів вам і вашим родинам!

Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.