Так говорять на Вінниччині про тих, хто намагається перехитрувати самого себе. Чи це було в думках Тетяни, зараз важко сказати, але ця приказка — найперше, що прийшло на думку, коли вона розповіла свою історію.

5 років тому, щоб не марудитися з безліччю формальностей при продажі автомобіля та не гаяти час у кабінетах, Тетяна та Анатолій пішли простим шляхом. Тетяна видала генеральне доручення на своє авто Анатолію, а він їй заплатив гроші за автомобіль. Отож, вона вважала, що автомобіль успішно проданий, і забула про нього. Аж поки їй про нього не нагадала податкова, вимагаючи сплати транспортного збору за всі ці роки. Так, як Тетяна, чинять тисячі наших співгромадян. Проте що робити далі?

Фактично у нашому випадку відбулася купівля-продаж автомобіля, яку прикрили видачею доручення. При цьому учасники угоди не врахували суттєві відмінності цих речей. За договором купівлі-продажу продавець передає майно (товар) у власність покупцеві, а покупець приймає і сплачує за нього певну грошову суму. А доручення лише надає право особі, на ім’я якої воно видане, вчиняти вказані в ньому дії від імені особи, що видала доручення.

Якщо транспортний засіб продається за договором купівлі-продажу, то колишній власник фактично знімає з себе усі права та обов’язки щодо подальшої долі автомобіля, якщо ж власник видає доручення, потрібно пам’ятати, що він фактично залишається власником і за ним залишаються відповідні права та обов’язки.

Ще одну істотну умову потрібно мати на увазі — це строк. За договором купівлі-продажу машина передається назавжди, а от у дорученні обов’язково повинен зазначатися строк дії доручення, після закінчення якого потрібно видавати нове доручення або повертати автомобіль.

Стосовно економії коштів, то знову ж таки питання досить спірне. Адже у всякому разі оформляти договір купівлі-продажу або доручення необхідно у нотаріуса, а отже, за його послуги доведеться сплачувати все одно. Єдине, на чому можна зекономити при наданні доручення, — це збір до Пенсійного фонду — 3 відсотки вартості автомобіля.

У свою чергу назва «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» говорить сама за себе — його сплачує власник автомобіля. У нашому випадку, оскільки Анатолій керував машиною на підставі довіреності, її власницею офіційно залишалася Тетяна, а отже, й сплачувати податок мала вона. Однак, якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, то податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано. І обов’язково має бути передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом. Єдине, що втішає, то це положення закону, за яким особи, які не сплачували цей податок, зобов’язані сплатити його не більш як за три попередні роки. Та й новому «власникові» не позаздриш — авто, передане по довіреності, не успадковується, колишній власник може здійснити спробу повернути собі автомобіль, відкликавши довіреність у будь-який час її дії.

Зекономивши на зборі до Пенсійного фонду, можна собі «заробити» на ще більші проблеми.